Минулого тижня заступник міського голови Сергій ­Колотов взяв участь у засіданні «круглого столу», який проводився в одному з комітетів Верховної Ради України з питань обговорення проекту Закону України «Про об’єднання територіальних громад». Сергій Юрійович особисто виступив на цьому зібранні і висловив думки територіальної громади Новограда-Волинського щодо адміністративно-територіальної реформи, про яку дуже багато говорять, але до якої поки що так і не приступили. З цього приводу і відбулася наша наступна розмова:
— Сергію Юрійовичу, на яких саме аспектах адміністративно-територіальної реформи була зосереджена увага учасників «круглого столу»?
— Хочу насамперед нагадати, що згідно з проектом Закону, пропонується визначити механізм реалізації статті 140 Конституції України, за якою територіальні громади зможуть добровільно об’єднуватися для здійснення місцевого самоврядування, що важливо для забезпечення розвитку їх територій, соціальної інфраструктури і, як наслідок, економіки та суспільного життя держави в цілому. Не секрет, що на сьогодні більшість територіальних громад, особливо дрібних, неспроможні повною мірою забезпечити розвиток своїх територій, мають недастатньо розвинену мережу об’єктів соціальної інфраструктури, необхідних для ефективного виконання покладених на них завдань і функцій. Більшість територіальних громад взагалі дотуються з державного бюджету України та не здатні самостійно вирішувати навіть елементарні питання місцевого значення. Тому подальше затягування процесу впорядкування адміністративно-територіального устрою, укрупнення територіальних громад, надання реальної можливості стати дієздатними буде тільки поглиблювати і ще більше ускладнювати вирішення проблеми на місцях.
— Отже, з реформою потрібно поспішати?
— На мою думку, такий закон, незважаючи на необхідність певного доопрацювання, необхідно приймати якнайшвидше. Причому, чимало часу для вирішення цього перезрілого питання, на превеликий жаль, вже втрачено.
— На яких саме питаннях ви зосередили увагу у своєму виступі на цьому зібранні?
— Я надав певні пропозиції до деяких статей Закону, що викликало жваві дискусії в конференц-залі. Зокрема обговорювалося питання принципу добровільності участі в реформі. Більшість учасників наради зазначили, що принцип добровільності — це добре, звичайно, і, головне, конституційно, але без єдиного підходу, без участі держави в цьому процесі, без загальних принципів і критеріїв для створення дієздатних громад — не обійтися. І, на думку більшості учасників «круглого столу», першочерговим має все-таки бути перспективний план формування дієздатних громад того чи іншого регіону. Звісно, публічно обговорений на конференціях, «круглих столах» і т.д. І вся територія України, згідно з таким планом, повинна мати більш-менш рівномірні адміністративно-територіальні одиниці базового рівня. Це потрібно для того, щоб не залишилося «бідних» громад, з якими ніхто не захоче об’єднуватися, і щоб не об’єднувалися достатньо економічно забезпечені громади. Бо це теж було би не зовсім вірно.
Далі було внесено пропозиції до статті проекту Закону, згідно з якими учасники «круглого­ столу» вважають за доцільне надати можливість об’єднуватися громадам, які належать до різних районів чи областей. Фактично це веде до необхідності більш глибокої адміністративно-територіальної реформи, а законопроект, який обговорювався, має бути першим кроком до її початку.
— Сергію Юрійовичу, не так давно пропонувалося визначити пілотні міста, де насамперед могла б впроваджуватися адміністративно-територіальна реформа, і серед них називався і Новоград-Волинський. Ця пропозиція залишається в силі?
— Власне, на цій зустрічі я висловив сумнів щодо доцільності визначення пілотних міст, які б взяли участь у реалізації цього закону. Бо, як на мене, пора пілотних міст давно минула, і адміністративно-територіальну реформу потрібно робити на всій території України і якомога швидше.
Вносилися також пропозиції щодо відстані від адміністративного центру до найвіддаленішого населеного пункту. В проекті Закону вона становить десь біля 30 кілометрів. На думку окремих народних депутатів, її потрібно дещо зменшити. У будь-якому випадку підхід тут має бути індивідуальний. Тобто, те, що актуально для Київщини чи Вінниччини, може не зовсім підходити для Житомирщини чи Закарпаття.
Далі обговорювалося питання участі в цьому процесі обласної ради, сільських рад, міської ради та інших суб’єктів, наголошувалося, що потрібно більш чітко визначити в Законі їх повноваження та функції.
На прикладі міста Новограда-Волинського коротко було розглянуто необхідність і доцільність проведення такої реформи. Зокрема, зазначалося, що саме життя формує тут політику. Так, центр електрозв’язку ПАТ «Укртелеком» обслуговує не тільки місто і район, але й сусідні райони. Те ж саме — з «Укрпоштою», об’єднаним військовим комісаріатом, об’єднаною державною податковою інспекцією, Пенсійним фондом.
— Чому саме на прикладі Новограда-Волинського?
— Наше місто виходило з пропозицією щодо об’єднання громад міста і району в одну адміністративно-територіальну одиницю. В умовах гострого дефіциту коштів на заробітну плату для працівників бюджетних сфер таке об’єднання, на нашу думку, може бути економічно виправданим. Місто Новоград-Волинський є на сьогодні центром економічного зростання у регіоні, але воно затиснене у своїх межах і абсолютно не має вільних земельних ділянок не тільки для комерційного, але й для індивідуального житлового будівництва. Натомість, приміські сільські ради мають земельні ресурси, але не мають достатньої інфраструктури і робочої сили. Тому об’єднання таких зусиль піде на користь і громаді міста, і громаді села. А для того, щоб не знекровлювати, наприклад, район приєднанням до себе тільки приміських сільських територій, ми задекларували, що готові до об’єднання в одну адміністративно-територіальну одиницю, бо це логічно.
Адже нині ніхто не будує промислові підприємства в межах житлової забудови в містах, це має відбуватися в спеціально відведених промислових зонах. У нас є бачення, де розмістити таку територію. Необхідно об’єднати наші спільні зусилля, міста і району, для процвітання Новоград-Волинщини. Ну, а для цього, звичайно, необхідне підгрунтя, тобто — дієва законодавча база.
— Але ж далеко не всі народні депутати підтримують ідею впровадження адміністративно-територіальної реформи?
— Склалося враження, що більшість народних депутатів України на словах виступають за реформу, але бачення її проведення, втілення в життя, під час — діаметрально протилежне, і це не є конструктивним, тобто — немає руху вперед. А деякі окремі народні депутати висловлювалися взагалі категорично проти цієї реформи. Їх гасло ­приблизно таке: «Адміністративно-територіальна реформа в умовах соціальної депресії, жорсткої централізації та мільярдних дір у бюджеті — блеф».
На мою думку, одна з причин такого критичного стану — саме зволікання з проведенням ефективної адміністративно-територіальної реформи, адже влада централізована дуже жорстко. Місцеве самоврядування фінансується за залишковим принципом, не дораховуючись мільярдів, але навіть у такій ситуації примудряється фінасувати зі своїх скудних резервів делеговані державні повноваження — це абсолютно ідентична ситуація і для нашого міста.
Враховуючи все вище­зазначене, майже всі представники міст, які взяли участь в засіданні «круглого столу», підтримали поданий Кабінетом Міністрів України законо­проект, що передбачає початок хоч якоїсь децентралізації влади, передачі фінансових повноважень на місця та зажадали більш глибокої реформи адміністративно-територіального устрою в Україні.