Є сила, що може забрати з життя,

та з пам’яті рідних — ніколи

18 грудня минає 5 років, як перестало битися серце дорогого Сергія Олексійовича ДМИТРЕНКА

Кажуть, Бог забирає найкращих. Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами, як відлетів ти у далі неземні, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не стирається рана у наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, гарним чоловіком, батьком та найкращим дідусем. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Пам’ять про тебе завжди з нами. Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Вічно сумуючі: дружина Регіна; дочки — Марія, Галина, Яна; онуки — Сергій, Нікіта, Артем, Костя, Даша; зяті — Саша, Анатолій

17 грудня минає 40 днів, як немає з нами найдорожчого, найріднішого сина, чоловіка, батька та дідуся — Валерія Євгеновича КОСЯНЧУКА

Тяжка хвороба забрала твоє здоров’я, а безжальна смерть вирвала з життя. Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш нас усмішкою чи порадою. Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами, як відлетів ти у далі неземні, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не стирається рана в наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, люблячим чоловіком, гарним батьком та найкращим дідусем. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Великий слід у житті ти залишив і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей. Спасибі тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Зі слізьми на очах низько схиляємо голови над твоєю могилою. Спи спокійно. Пам’ять про Тебе навіки залишиться в наших серцях. Нехай земля буде Тобі лебединим пухом, а душі – вічний спокій і Царство Небесне.

Вічно сумуючі мама, дружина, сини, дочки, зяті, невістка, онуки та всі рідні

Есть сила, что может забрать из жизни,

но с памяти родных — никогда…

12 декабря — 40 дней, как внезапно ушёл из жизни дорогой, любимый муж, сын, отец, дедушка — Василий Иванович КРАВЧЕНКО

Ты ушёл из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова. Спи, родной, ты наша боль и рана, память о тебе всегда жива. Как трудно подобрать слова, чтоб ими нашу боль измерить. Не можем в смерть твою поверить, ты с нами будешь навсегда. Не высказать горя, не выплакать слёз. Ты радость навеки из дома унёс. Не выразить словами всей скорби и печали… В сердцах и памяти — всегда ты с нами.

Скорбим: жена, мама, дети, внуки, зятья

15 грудня — 2 роки, як пішла у вічність найдорожча нам людина — матуся, бабуся — Ольга Олександрівна МЕЛЬНИЙЧУК

Як швидко плине час, вже другий рік минув, як ти пішла від нас. Пішла від нас ти так раптово й дуже рано, ніхто не знав і не відчув біди. Бо ти пішла не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, — гірка… Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненька.

Сумуючі дочка, онуки, рідні

18 грудня минає 17 років світлої пам’яті дорогенької матусі, лагідної бабусі, прекрасної людини — Галини Миколаївни ГОЛОВАНЧУК

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю дорогої, рідненької матусі. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть в наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай свята земля береже Ваш сон, а Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою. Любимо, сумуємо і пам’ятаємо.

Вічно сумуючі дочка, онуки та правнуки

12 грудня минуло 20 років, як пішов з життя наш любий синочок, чоловік, батько, брат — Сергій Йосипович СВИНАРСЬКИЙ

Нема на світі таких слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи. Як сумно, важко без тебе жити. Жорстока доля розлучила, але не в силах ми зламати Господню волю у житті. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Хай сонечко тебе зігріє, твою могилку обігріє. Спокійно спи, рідненький наш. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Твоя мама, брат, син, всі рідні та близькі

16 грудня минає річниця, як не стало дорогого чоловіка — Івана Йосиповича ТЕТЕРІ

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо, пам’ятаємо кожну хвилину. Згадайте, хто його знав, пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненький.

Сумуємо, дружина, діти та онук

19 декабря — 10 лет светлой памяти Валерия Васильевича ШИЛОВА

Десять лет, как не стало тебя среди нас, дорогой сынок, но мы помним тебя и скорбим.

Брат, сестра и родители

14 грудня минає 8 років, як пішов з життя Петро Вікторович НОВОРОК з с.Дуплинки

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити. Лишився біль, печаль одна.

Вічно сумуючі дружина, діти і онуки