З-поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов’ю та повагою нашого народу. Він — покровитель землеробства і скотарства, господар земних вод, заступник від бід і напастей, помічник у найважчих справах і обставинах.
За переказами, святий Миколай народився у другій половині III століття у місті Патара, що у провінції Лікія (історична область у Малій Азії) у сім’ї благочестивих батьків. Юнак виховувався під опікою свого дядька — місцевого єпископа. В якості покликання Микола обрав служіння Богові. Пройшовши шлях від молодшого церковного служителя до архієрея, він став архієпископом міста Мири Лікійські.
Микола відрізнявся любов’ю і співчуттям до людей, допомагав убогим і знедоленим, роздаючи майже всі гроші, що отримував. Собі він залишав тільки найнеобхідніше. За лагідність і доброту св.Миколай здобув величезну любов народу.
Досягнувши глибокої старості, у 345 році св.Миколай мирно помер. Після смерті мощі Миколая Чудотворця стали рясно виділяти цілюще миро, що ще більше прославило його.
Святкувати День Миколая Чудотворця або, як його ще називають, Зимового Миколая, завжди починають молебнем у церкві. Після церковної служби 19 грудня влаштовується веселе свято, яке називали братчини. Всі частування купувалися у складчину і братчини були свого роду обрядом примирення ворогів і прощення всіх образ. Оскільки у цей час триває Різдвяний піст, то основними стравами на Зимового Миколая були пироги з капустою і грибами. На столі обов’язково було пиво, яке варили з ячменю нового врожаю.
Християни вважають, що в цей день відбуваються чудеса. У деяких слов’янських народах вірили і досі вірять, що напередодні свята Миколай приносить усім слухняним дітям подарунки, а неслухняні повинні виправитися і чекати подарунки від Миколая наступного року. Вважається, що малюки знаходять подарунки вранці 19 грудня під подушкою.