Цього дня Петру Боровському (імена в матеріалі змінено) не пощастило: не отримав студентську стипендію. Настрій — коту під хвіст.
Сів у переповнену маршрутку. Все дратувало.
А тут ще водій причепився:
— Хлопче, не затуляй оглядове дзеркало!
Петро Боровський огризнувся:
— Не треба стільки людей напихать у автобус, то й не затулятиму!
Водій відпарирував:
— Погано їхати — іди пішки!
Хлопець далі в’їдався:
— А це, як мені вже захочеться!
— Не затуляй, кажу, дзеркало!
Петро промовчав, але й не поворухнувся.
Водій пригрозив:
— Зараз висаджу з автобуса!
— Умгу, спробуйте, — бурк-
нув, наїжачуючись, Боровський.
— Ти бачиш, який нахаба!
— А ви думали!
— Відхились від дзеркала!
І, мов до стінки.
За водія заступилася немолода жінка:
— А чого ти, парубче, відгиркуєшся? Шофер правий. Йому треба в дзеркало бачити дорогу не тільки спереду, а й ззаду. Ти порушуєш порядок. Чи не чуєш? До тебе говориться.
— Ще одна…
Тепер хлопця почали шпетити пасажири зі всіх боків.
Боровський насупився. Проте на наступній зупинці, наостанок злорадно кинувши в салон: «Я вам ще покажу!», він вийшов.

— Алло! Автобусний парк?
— Так.
— Я одну з ваших маршруток спалю!
— І чому ви це зробите?
— Бо у вас водії — ідіоти!
— Усі?
— Не знаю. Але з таким їхав сьогодні.
— І що він вам зробив?
— Нагрубив.
— А до чого тут автобус?
— А щоб знали, яких придурків на роботу брати!
— Ну, ви обережніше на поворотах!
— Це вашим водіям треба бути «обережнішим на поворотах»! Підпалю сьогодні ж!
— За такі дії в тюрму садять.
— Нехай спочатку знайдуть!
На цьому розмова перервалася. І диспетчер одразу зателефонувала до поліції.

— Алло! Автобусний парк?
— Впізнаю голос.
— Я вашу маршрутку підірву!
— Ви ж хотіли спалити.
— Ні, підірву! Обіцяю! Сьогодні ж!
— А хто ви такий?
— А яке це має значення?
— А ви прийшли б до нас. Розповіли, якої кривди вам завдав наш водій…
— Я прийду. Але з гранатою!

Звісно, час тепер неспокійний. Було терміново створено оперативну групу з працівників СБУ та поліції. Протягом доби було проведено низку серйозних технічних заходів. Телефонного терориста затримали у власному будинку.
— Ну, телефонував до них, — зізнався хлопець. — Але звинувачення в теракті я відкидаю…
Однак кримінальну справу проти Петра Боровського таки було порушено. І яке покарання понесе «жартівник», — вирішуватиме суд.
А ось чи винен у даній ситуації водій маршрутки? Очевидно, що він також був дещо різкуватим до пасажира. Але й той своїми пасажами вивів його з рівноваги. Разом із тим і з Петра Боровського за його дзвінки, щодо «неправдивого повідомлення про загрозу безпеки громадян, знищення або пошкодження об’єктів власності», вини аж ніяк не можна знімати.