Повернення до теми безхатьків, яку «Звягель» порушив у №4 (1276) від 26 січня 2018 року, спонукав дзвінок до редакції. Жінка на ім’я Тетяна поскаржилася, що на фото, яке тоді виступило ілюстрацією до матеріалу, присутній її родич — дідусь, котрий чекав електричку. Цей дідусь — ніякий не безхатько, у нього є рідня, яка дбає про літнього чоловіка, — запевнила пані Тетяна. А через присутність його на фото у селі з дідуся почали кепкувати.
Власне, стаття про безхатьків, які розводять у приміщенні залізничного вокзалу станції Новоград-Волинський антисанітарію і створюють нестерпні умови для пасажирів, була спрямована на те, щоб проблемою зацікавилися відповідні служби. Щоб пасажири, які стоять у черзі по квиток чи чекають потяга, могли перебувати на вокзалі в нормальних умовах, а не в оточенні бруду й смороду, джерелом якого є безхатьки.
У телефонній розмові ми зійшлися на тому, що газета «Звягель» напише продовження теми. Зокрема, зі зверненням до односельців дідуся на фото: шановні, цей літній чоловік (як і інші пасажири, котрі потрапили у кадр) просто випадково опинився в об’єктиві нашого фотокореспондента, коли той робив ілюстрацію до статті — фотографував найбільшу залу вокзалу.
Фото було зроблено вдень, за декілька хвилин до того, як офіційні особи на чолі з міським головою повинні були відкривати меморіальну дошку Симону Петлюрі. Не виключено, що поліція чи інші служби заздалегідь подбали, щоб саме в цей час (коли в межах вокзалу перебуватиме багато гостей та офіційних осіб) ніяких безхатьків поблизу не було. Щоб, так би мовити, не псувати враження й «картинку».
Готуючись до продовження теми, я побував на вокзалі минулої п’ятниці, між 21 і 22 годинами. Що й очікував побачити: праворуч по кутках — безхатьки, ліворуч — пасажири в очікуванні франківського потяга. Чимало з пасажирів розбрелися по сусідніх магазинах, щоб не нюхати сморід у будівлі вокзалу. Касирка розповіла, що було декілька рейдів із виявлення безхатьків. Але ефективність виявилася невеликою. Каже, що ситуація практично така ж, як і раніше. І додає, що після прибуття приміського потяга, безхатьків і «підозрілих елементів» побільшає.
Не подобається працівникам вокзалу і той факт, що вокзал розпорядженням міського голови затверджений як пункт обігріву. Адже таким чином вокзал, як працююча цілодобово установа, перетворюється щоночі на притулок. А безхатьки, як уже йшлося в попередньому матеріалі, можуть вживати спиртні напої, справляти «під себе» природні потреби, розводити бруд, неприємний запах, ставати джерелом інфекцій…
У департаменті праці та соціального захисту населення міської ради стверджують, що провели декілька вечірніх рейдів із метою виявлення безхатьків і повернення їх за місцем постійного проживання. Адже насправді переважна більшість із тих, хто кочує вокзалами, має житло й родичів. Утім, зізнаються: очікуваного результату досягти важко. Бо деякі люди звикли «бомжувати», для них — це «стиль» життя. Кількох, щоправда, було доставлено у лікарню. Але куди вони подадуться, коли отримають медичну допомогу? Знову на вулицю. Або на вокзал.
Комплексним вирішенням проблеми могло би стати створення притулку. Адже, як справедливо дехто зауважує: для собак притулок діє, а для людей, які цього потребують, — немає. З іншого боку, якщо міська влада й обладнає відповідне приміщення, то без належного контролю, охорони й нагляду воно дуже швидко перетвориться на «притон».
Очевидно, що проблема є. Як її вирішувати, — це вже справа уповноважених на це осіб і служб. Хоча, можливо, коли потепліє, вона частково вирішиться сама собою: любителям «бомжувати» вже не треба буде пересиджувати морози у теплі…