Іронічний вислів, що винесений у заголовку, почув од старої жінки, котрій не вдалося сісти до переповненої маршрутки.
Правда, не пощастило не лише їй, а ще до півтора десятка звягельчанам, які, потираючи ніс і тупцюючи на втрамбованому ногами снігові, лишилися чекати на наступний автобус. А цьогорічна зима — немилосердна! Та хіба зважають на це перевізники?
Ось що почув того дня.
— Ну, і коли буде наступна маршрутка?
— А хто ж його знає! Раніше хоч розклад чіпляли на зупинках…
— А який сенс його чіпляти, коли вони той розклад мало не щодня змінюють. Ідеш на зупинку і не знаєш, коли на роботу потрапиш.
— Наш сервіс! Наш найбрудніший бізнес! У всьому! Не для людей — для себе!
— Ну, не скажіть! Он на Київ через п’ятнадцять-двадцять хвилин автобуси курсують! З Рівного, з Тернополя.
— Може, там і люди…
Після зміни перевізника якість обслуговування на №3 маршруті і справді помітно змінилася, стала чи не найгіршою в місті. Інтервал між рухом автобусів становить у середньому 30 хвилин. Та нерідко доводиться чекати до години, а то й довше.
Не завжди в «третю» маршрутку можна влізти. Переповнена!
Виникають сварки. А чому їм не бути? Люди, намерзшись, після тривалого очікування, намагаються пролізти до салону. Штовхання, кректання, роздратування…
Водій намагається зачинити двері. Когось там ними причавило.
Озлоблений господар керма вилітає з кабіни і з силою витягає пасажирів, котрі «висять» на сходах.
— Куди вас пре?! — волає! — Дайте ж двері закрити! Чи, думаєте, що він отак поїде!
Знайома картина — чи не так?
Один з тих, хто «вліз» до салону, захекано питає в кондуктора:
— Чому автобуси так ходять погано?
У відповідь:
— Скажіть спасіба, що й так ходять!
Наш незмінний сервіс! Ну, як же без нього?!.
Хтось із пасажирів вимогливо повторив запитання:
— І все ж, чому погано їздять автобуси?
«Ввічлива» кондуктор, на диво, проявила милосердя, і з її слів з’ясувалося, що причиною поганого руху міського №3 маршруту стали… приміські та міжміські автобуси (!). Мовляв, вони курсують тією трасою і підбирають «їхніх» пасажирів. То «навіщо більше пускати трійок?».
Так над нами і літаки літають! А за лісосмугою — потяги тарахкотять. То, може, взагалі всі «тройки» познімати? Бо раптом пілот побачить на зупинці людей, які перетворилися на бурульки, і піде в піке, щоб підібрати бідолашних. А тут городами, може, і поїзд який на підмогу «причмихає»…
Отже, приміські та міжміські автобуси проблему на цьому відрізку дороги ніяк не вирішують. Вони також нерідко їдуть переповнені або просто не хочуть зупинятися (очевидно, не всі водії зацікавлені півтора гривнями — ціною квитка в межах міста). А люди і далі мерзнуть на зупинках даного маршруту. Запізнюються на роботу або куди інде, при цьому недобрим словом згадуючи і владу, і перевізників, і кондукторів, і навіть бабу Соню, продавщицю зернят, котра ніякого стосунку немає до «третього» маршруту. А ті, хто має пряме відношення до даної (не однорічної!) проблеми, чомусь на неї не реагують.
Ось і виходить поки що оте бабусине: «Стійте, хоч околійте!»…