ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА

НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Господи, благослови! Батюшка Алипий, вероятно, в связи с жарой, у меня началось сильное раздражение на коже — там, где проходит цепочка нательного крестика. Можно ли на это время крестик прикалывать изнутри к одежде? Спасибо.
— Господи, благослови! Да, это допустимо.
— Отче Аліпію, будь ласка, розкажіть більш детально про демонстацію віруючих, яка відбулась у квітні 1961 р. у Києві на знак протесту проти закриття Андріївської церкви. Заздалегідь дякую.
— Господи, благослови! Це була не зовсім демонстрація. Я можу розказати лише за згадками стареньких свідків. Всі вже повмирали.
Просто, коли стало відомо про те, що мають закрити Андріївську церкву, — люди хотіли перенести мощі святої Варвари, які там знаходилися, у діючий храм. Тоді ще Лавра не була закрита, служили у Покровському монастирі. Тож точно ніхто ще не знав, куди бажали люди перенести мощі. Але влада звеліла мощі великомучениці віддати у музей релігіі та атеїзму. І це викликало протест людей. Віруючі забарикадувалися у церкві після служби і заявили, що не вийдуть­, доки влада не відмінить свого рішення. Серед них був художник Данил Іович. Він до цього відсидів у концтаборі 10 років за те, що був православною людиною. Він мені оповідав, як вони сиділи там 16-18 чоловік без води, їжі, не було й туалету, то ходили у відро, що стояло у сінях при вході в церкву. З ними вели переговори міліція і уповноважені від ради у справах релігії. Звичайно, що погрожували, лякали. Але люди вирішили вмерти за Христа і святу Варвару. Вони постійно молилися, співали акафіст. Данил Іович казав, що було в них стільки сил, що спали по три години, а то все молилися. Вломитися до них було майже неможливо, хіба що підірвати двері чи загратовані вікна.
Данил Іович відсидів тоді лише три роки, хоч засудили на 5. А архімандрита Філарета (Денисенка) звели у єпископи і відправили у Австрію Єпископом Віденським.
— Отче, благословіть! Ви писали, що є місця, в яких ікони не можна ставити, тобто і хрестик із розп’яттям недоречний, бо розп’яття буде там сквернитися нами. Роз'ясніть, будь ласка, які саме це місця. Дякую.
— Відхожі місця.
— Благословіть запитати, отець Аліпій. У мене низький показник гемоглобіну, внаслідок жіночого захворювання. Раніше посту дотримувалася. Але зіткнулася з проблемою. Чоловік каже, що у зв'язку з хворобою, я повинна нормально харчуватися (їсти м’ясо, молочні продукти). Підскажіть, будь ласка, як мені бути. Дуже Вам вдячна за відповіді. Усього Вам найкращого.
— Господи, благослови! Справді, у час хвороби піст має бути послаблений. Адже піст допомагає боротися з плотськими пристрастями, а у хворої людини ці пристрасті перемагаються хворобою, попущеною Богом. Рекомендую у цей короткий піст обмежити себе лише у м'ясі, а в середу й п'ятницю не істи й молочне. Цього має бути достатнім, щоб Ви відчували себе у пості.
— Отче, благословіть! Скажіть, будь ласка, чи несуть обручки, що просто освячені в церкві, таке саме значення, що й обручки при вінчанні?
— Господи, благослови! Оскільки спеціальних молитов і чинів на освячення обручок немає, то, згідно з Требником, їх має священик просто покласти на напрестольне Евангеліє, аби таким чином вони мали посвячення правді Божій. Робиться це перед Обрученням. У випадку втрати обручки, заради поновлення її можна повторити ту ж дію.
— Благословите спросить. Приношу ли я вред своей умершей маме (ее душе), мысленно разговаривая с ней?
— Господи, благослови! Маме покойной Вы вряд ли наносите вред, а вот своей душе — в определённом смысле.
— Отче, меня давно любопытство мучает, как оно быть священником? Понимаю, что любопытство — это нехорошо, но настолько любопытно, что пока не найду ответ, — не успокоюсь. Уверен, что такой вопрос интересен не только мне. Если можно, — расскажите некоторые подробности из жизни: во сколько утра надо просыпаться, сколько времени утром молиться, что после службы делать, сколько времени на отдых, сколько на семью, и есть ли в жизни священника какие-то мирские удовольствия. Не воспримите вопрос, как искушение. Спаси Господи!
— Господи, благослови! Нет на Ваш вопрос однозначного ответа. У каждого священника — свой распорядок дня. Более того, каждый день может отличаться от предыдущего кардинально. Ведь есть дни богослужебные, есть дни не литургические. Есть дежурные священники, например, служащие, требные, исповедные. Однако общее у священников почти всегда то, что они очень поздно едят, чаще всего, только раз на день. Потому часто болеют язвой желудка, ожирением и диабетом. Священником быть достаточно удобо для натур спокойного характера, особенно тех, кто может выслушать. Потому что людям в большинстве случаев нужно даже не совет дать, а терпеливо выслушать их. Молитва, по опыту, священнику удаётся только с раннего утра. Нет общего рассказа о том, как это быть священником. Одно точно — крайне ответственно.