Великомученицю Тетяну вважають у народі заступницею всіх, хто вчиться. Недарма дата її пам’яті, 25 січня, є Днем студента. Отож у тиждень святок хочеться розповісти про середовище тих юних студентів, котрим її заступництво треба чи не найбільше, бо не мають ці діти у житті «волохатої руки» за плечима, а часто — й міцного плеча поруч, а змушені вже з 15 років здобувати собі ремесло, щоб бути не тільки освіченими, а ще й до всякого діла вмілими. Мова — про учнів професійно-технічного ліцею, який очолює М.Є.Паламарчук, людина, котра вміє зберегти віру у порядних керівників, бо й сам таким є для дітей. А ще він для вихованців, як і очільник нашої партії — В.М.Литвин, для нас, дорослих, часто є чи не єдиною надією на те, що життя в країні стане кращим і заможнішим, більш насиченим одвічною християнською духовністю, незважаючи на підступність тих, хто намагається перевернути все з ніг на голову. На це спрямована вся діяльність майстрів і вихователів, вахтерів та інших працівників ліцейного комплексу, котрі трудяться, без перебільшення, і вдень, і вночі, бо ж і живе багато хто в одному гуртожитку із юнаками та дівчатами.
До таких висновків дійшла, коли мала нагоду вникнути не тільки у святкові, але і в буденні моменти вихованців середнього спеціального навчального закладу. Тож не дивно, що, поріднившись із дітьми, майстри-вчителі і до церкви на Водохреща за водичкою їх водять (декого вперше в житті!), і на природу з культурною програмою, і взагалі — опікуються, як рідними. Бо ніякий теоретичний матеріал не замінить практичної естетики і вміння адаптуватися у життєвому просторі.
На цих дітях бізнес не зробиш. Тут треба душу мати, щоб вміти любити тих, кому в рідних оселях теплий вогник не завжди світить, а діти ж до нього так тягнуться...
Тому й не дивно, що святкові вечори проходять на високому рівні, різноманітно, змістовно, з великою активністю підлітків і такою творчою прямотою, що аж плакати мені хотілося, коли діти показували на новорічному святі сценку із студентського життя про те, як майстри розшукували студента, котрий поспішав додому до бабусі прикрашати ялинку, дременувши із занять. В училище викликати нікого — бо сирота. А на питання: «А де ж його хата?» — односельці-актори відповідали: «Шукайте найбіднішу хату зкраю...».
Тож нехай новий рік, що розпочався, принесе щастя і у бідну, і в багату хату тих дітей, без успішної реалізації яких неможлива розбудова суспільства, бо ж вони, висококласні робітники, — сіль громади нашої. А святу Тетяну просимо молити Всевишнього за тих, хто вчиться, і тих, хто вчить, не звіряючи свої сили і досвід на фінансовий годинник. Достатку, прихильності сучасних благодійників — усім студентам і їх сім’ям, викладачам і очільникам.