Ватага молодих людей йшла центральними вулицями Новограда-Волинського і просто на очах у здивованих перехожих спокійно, без поспіху, «засівала» місто листівками. Вслід за «сіячами» тротуари, кіоски, стовпи і стіни будинків рясніли білими папірцями. «І що воно таке, — дивувалися новоград-волинці, — вибори ще й не стартували, а вже засмітили всю центральну частину міста папером. І хто це все прибиратиме?». Піднімаю один папірець і переконуюся у тому, що люди не помилилися, — там дійсно політична прокламація проти нашого земляка, Голови Верховної Ради України. Поназбирувано всілякої брехні потроху, але і правдива інформація підноситься читачу як негатив — у тому числі і закиди на кшталт ­«Литвин використовує своє службове становище і спрямовує кошти на свою малу батьківщину — Новоград-Волинщину». Мовляв, через це не обирайте його більше спікером. Чесно кажучи, хотілося просто розсміятися у вічі тим «транзитним літераторам», які засмітили все місто своєю писаниною — із закликами знеславити те, що для нас, новоград-волинців, хорошого зроблено. Бо про те, що зроблено для регіону багато хороших справ, факти свідчать, і сам Володимир Михайлович говорить: «використовував і буду використовувати своє службове становище для того, щоб допомогти рідному краю». За кого ж ви нас маєте, шановні панове, які ось так, серед білого дня, викинули цілий десант молодих найманців зі своїми прокламаціями? І чи не зарано почали?
Підходжу до одного з цих молодих людей і цікавлюся — чи ж він сам хоч вірить у те, що там написано? Юнак байдуже знизує плечима — мовляв, мені заплатили, і я просто виконую свою роботу, клею папірці, а що там написано — мене не стосується. А звідки ж ви такі — молоді та шворні заробітчани? — ­запитую і чую у відповідь, що автобусом з Києва привезли. І юнак поспішив наздоганяти зграйку своїх товаришів, що впевнено просувалася містом далі.
Що ж, дискусії на політичні теми не вийшло. Бо молоді люди, як виявилося, взагалі «не в темі». Вони заробляють гроші, розповсюджуючи чиїсь наклепи. До речі, наклепи недешеві — хтось найняв автобуса і привіз із Києва юнаків, які, зрозуміло, за копійки працювати не будуть. А чи не краще було б спрямувати ці кошти на добрі справи? Допомогти хворій дитині, багатодітній сім’ї, ветерану?
Про те, що ці вибори «будуть просто страшні», говорив В.Литвин на одній зі своїх зустрічей із журналістами. Чомусь виринула з пам’яті та фраза, коли тримала в руках злощасний папірець боягузливих анонімів. Саме боягузливих, бо якщо вже почали свою брудну роботу, то, як на мене, просто бояться. Бояться не тільки програшу, а й того, що самим, крім бруду, сказати буде нічого. Адже Володимир Литвин стільки добрих справ зробив для своєї малої батьківщини, що конкурентам на виборах не визнати цього буде просто неможливо. Як же боротися, чим доводити їм власну спроможність? Хтось вирішив «перекрити» багаторічну величезну працю нашого земляка листівками.
Шпурнула той папірець у сміття і подумала: чи ж варто уваги? Правильно ж кажуть: «Собаки гавкають — караван іде». Що ж, нехай гавкають. От тільки місто засмітили… А комусь прибирати доведеться.