ПАМ’ЯТІ СВІТЛАНИ СЕМЕНІВНИ ПОТОПАЛЬСЬКОЇ
Минає 40 днів, як згасла свічка, запалена Богом, Світлані Семенівні Потопальській.
Так рано зайшло її сонце, так рано відлетіла за обрій її чиста душа.. Вона відчайдушно боролася за життя, але згасла за кілька тижнів.
Ми часто кажемо: «Така доля». Можливо, так легше пережити нам важкі втрати. Цю — ще не може сприйняти наша свідомість. Ще дуже довго ми будемо згадувати Світлану Семенівну як лідера жіночого руху, як жінку, з якої ми брали приклад.
Кажуть, що життя кожної людини є унікальним. І тому, коли воно зникає, з неба спадає зірочка. Зі смертю Світлани Семенівни зникло ціле сузір’я — сузір’я доброти, відданості обраній справі, любові до ближнього, бажання допомогти у важку хвилину кожному, хто цього потребує. Таку втрату просто так не заліковує навіть час.
Із Світланою Семенівною я позна­йомилась, коли вона після закінчення Чернівецького медичного інституту приїхала до Новограда-Волинського, де проходила інтернатуру у терапевтичному відділенні. Я пам’ятаю слова Віри Савівни Мазепчук, яка на той час очолювала терапевтичне відділення міськрайТМО: «Світлана Семенівна стане прекрасним лікарем, тому що вона сьогодні, роблячи свої перші кроки в медицині, так, як ніхто інший, вміє відчувати чужий біль, переживати разом з хворими, родичами. І в медицину вона прийшла за покликом серця».
Так і сталося. Світлана Семенівна прожила коротке життя. Але воно було яскраве, цікаве, наповнене величезною відповідальністю за хворих, за медицину в цілому, за свою родину. Від нас пішла людина , яка своєю присутністю дарувала всім сонячний настрій! Сповнена найкращими людськими якостями: чесністю, добротою, порядністю, любов’ю до людей, простотою в спілкуванні та найвищим професіоналізмом.
Жінок не випадково називають берегинями. Світлана Семенівна і була оберегом для тисяч своїх пацієнтів, яким рятувала життя, оберігала здоров’я, для своєї єдиної донечки Ірочки, для чоловіка, батьків, для улюбленої внучки Софійки.
Смерть ніколи не буває очікуваною. У неї — свої плани і правила. Смерть Світлани Семенівни була шокуючою. Це — величезна втрата не лише для родини, колективу медпрацівників, це втрата для міста та району, для всіх, хто знав цю прекрасну жінку, для її пацієнтів та друзів.
19 років на посаді заступника головного лікаря міськрай ТМО. Бути організатором в системі охорони здоров’я в наш час надзвичайно складно. І на цій посаді Світлана Семенівна проявила себе з найкращої сторони. Інтелігентна, лагідна, терпляча, мудра, розсудлива, стримана — такою вона залишиться в пам’яті своїх колег. Лікувати тіло, а віддавати душу... У цьому й полягає велика місія лікаря, яку Світлана Семенівна з гідністю пронесла через своє коротке життя.
А в пам’яті районної ради жінок вона для всіх залишиться вірною подругою, хорошим надійним другом, поміркованою жінкою, доброю порадницею. В її серці ніколи не було місця ані злобі, ані заздрості. Вона була окрасою та душею ради жінок.
Згасла свічка! І нестерпно болить душа! І ятрять серце спомини. Спомини про прекрасну, чарівну жінку, людину з великим серцем і світлою душею, людину, для якої не існувало чужого болю. Тому що біль кожного з нас, біль усіх її піцієнтів — це був її біль. І за усіх вона відчувала себе відповідальною. Вона усіх нас лікувала, радила, опікувалася нашими хворобами, а от себе не вберегла...
Світлана Семенівна сьогодні спочиває на території Городницького Свято-Георгіївського монастиря. Ми низько вклоняємося Владиці Олександру, який прихистив Світлану Семенівну в цьому райському куточку, святому місці, де вона перебуватиме у вічному спокої та святій Божій благодаті.
Дорога наша подруго! Нам дуже і дуже важко без тебе, без теплих обнадійливих слів, слушних порад, твоєї життєвої мудрості, твого позитиву, твого голосу, твоїх жартів, твоєї щирої посмішки, твого «все буде добре»... Це забути неможливо!
Ти й сьогодні — поруч з нами, ми відчуваємо твоє тепло, бачимо твою лагідну щиру посмішку, твої усміхнені очі... У наших серцях ти завжди будеш з нами!
Нехай свята земля буде тобі пухом, а душі – Царство Небесне.