Правові наслідки окремого проживання подружжя
Добрий день, редакція газети «Звягель»! Ми з дружиною прожили 10 років у шлюбі, але останнім часом сімейне життя не складається, тому ми вирішили пожити деякий час окремо. Знайомий порадив мені звернутись до суду та встановити режим окремого проживання. Які наслідки встановлення такого режиму?
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Питання, пов’язані зі встановленням режиму окремого проживання подружжя та правові наслідки, пов’язані із цим, регулюються Сімейним кодексом України.
Відповідно до ст.119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Стаття 120 СК України регламентує правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя.
Так, встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання:
Таким чином, ст.120 СК України чітко визначає правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя стосовно майна, народження дитини, аліментні зобов’язання щодо самого подружжя, а також їх сумісних дітей, дітей, які народжені в цьому режимі, та інші права і обов’язки подружжя.
Так, режим окремого проживання, як вбачається зі статті 119 СК, не припиняє шлюбу, а отже, не надає права на нове одруження з іншою особою. Такий шлюб, якщо він відбудеться, визнається судом недійсним за заявою другого з подружжя.
При режимі окремого проживання ті права і обов’язки, які виникли до його встановлення, не стосуються режиму окремого проживання.
Такими правами могли бути: аліментні обов’язки подружжя щодо один до одного; їх дітей; право на житло, майно та інше.
Якщо подружжя до встановлення режиму окремого проживання не поділили спільне сумісне майно, придбане у шлюбі до встановлення режиму окремого проживання, то воно залишається і при окремому проживанні спільним сумісним майном подружжя, і право користування, володіння і розпорядження ним є рівним у цього подружжя, і ніхто з них не має права одноосібно розпоряджатися ним (продавати, дарувати, міняти, віддавати в заставу тощо).
Між тим, той із подружжя, який володіє цим майном і несе витрати з його утримання (оплачує податки, комунальні послуги, ремонтує і таке інше), має право вимагати від другого з подружжя їх компенсації, відповідно до долі у спільному сумісному майні. Тобто режим окремого проживання не звільняє того з подружжя, хто не користується спільним сумісним майном, від витрат на його утримання.
Але основними вимогами режиму окремого проживання є наступне: правові наслідки майна, придбаного при окремому проживанні; правові наслідки народження дружиною дитини.
Хоча законодавець чітко визначив, що майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі, тобто воно не підлягає презумпції майна, набутого в шлюбі, але це не звільняє сторони від доведення часу його придбання, за які кошти, із яких джерел тощо. У випадку виникнення спору щодо такого майна, як сторона, яка претендує на це майно, так і сторона, яка заперечує її право на майно, повинні надати суду докази свого права на майно.
Відповідно до п.14 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін’юсту України від 18.10.2000 р. №52/5, у разі встановлення у порядку, передбаченому чинним законодавством, режиму окремого проживання подружжя, дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка. У цьому випадку при пред’явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою матері. У графі «Для відміток» актового запису про народження зазначаються назва суду, дата та номер даного рішення.
Законом передбачено, що презумпція батьківства, яка є в шлюбі при народженні дитини дружиною, не діє, якщо дитина була зачата дружиною після настання окремого проживання і народжена після спливу 10 місяців.
Однак і в цьому випадку можливий спір про встановлення, оспорювання батьківства, оскільки зачаття дитини неможливо встановити з точністю до дня.
Таким чином, у будь-якому випадку може виникнути спір про батьківство, і суд повинен встановити час зачаття дитини і хто її батько. Від цього залежатиме право дружини на аліменти та інші права та обов’язки.
Режим окремого проживання не є підставою для припинення шлюбного договору. Зацікавлена особа має право вимагати внесення змін до цього договору, у зв’язку зі встановленням режиму окремого проживання. Звичайно, ці зміни можуть розглядатися тільки судом, якщо цього вимагає один із подружжя, а другий заперечує. У тому випадку, якщо обоє з подружжя бажають внести зміни до шлюбного договору за відсутності спору, ці зміни вносить нотаріус за заявою сторін.
Вирішуючи заяву про встановлення режиму окремого проживання, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в його доцільності для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Олександр С., м.Новоград-Волинський
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Питання, пов’язані зі встановленням режиму окремого проживання подружжя та правові наслідки, пов’язані із цим, регулюються Сімейним кодексом України.
Відповідно до ст.119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Стаття 120 СК України регламентує правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя.
Так, встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання:
- майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
- дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Таким чином, ст.120 СК України чітко визначає правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя стосовно майна, народження дитини, аліментні зобов’язання щодо самого подружжя, а також їх сумісних дітей, дітей, які народжені в цьому режимі, та інші права і обов’язки подружжя.
Так, режим окремого проживання, як вбачається зі статті 119 СК, не припиняє шлюбу, а отже, не надає права на нове одруження з іншою особою. Такий шлюб, якщо він відбудеться, визнається судом недійсним за заявою другого з подружжя.
При режимі окремого проживання ті права і обов’язки, які виникли до його встановлення, не стосуються режиму окремого проживання.
Такими правами могли бути: аліментні обов’язки подружжя щодо один до одного; їх дітей; право на житло, майно та інше.
Якщо подружжя до встановлення режиму окремого проживання не поділили спільне сумісне майно, придбане у шлюбі до встановлення режиму окремого проживання, то воно залишається і при окремому проживанні спільним сумісним майном подружжя, і право користування, володіння і розпорядження ним є рівним у цього подружжя, і ніхто з них не має права одноосібно розпоряджатися ним (продавати, дарувати, міняти, віддавати в заставу тощо).
Між тим, той із подружжя, який володіє цим майном і несе витрати з його утримання (оплачує податки, комунальні послуги, ремонтує і таке інше), має право вимагати від другого з подружжя їх компенсації, відповідно до долі у спільному сумісному майні. Тобто режим окремого проживання не звільняє того з подружжя, хто не користується спільним сумісним майном, від витрат на його утримання.
Але основними вимогами режиму окремого проживання є наступне: правові наслідки майна, придбаного при окремому проживанні; правові наслідки народження дружиною дитини.
Хоча законодавець чітко визначив, що майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі, тобто воно не підлягає презумпції майна, набутого в шлюбі, але це не звільняє сторони від доведення часу його придбання, за які кошти, із яких джерел тощо. У випадку виникнення спору щодо такого майна, як сторона, яка претендує на це майно, так і сторона, яка заперечує її право на майно, повинні надати суду докази свого права на майно.
Відповідно до п.14 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін’юсту України від 18.10.2000 р. №52/5, у разі встановлення у порядку, передбаченому чинним законодавством, режиму окремого проживання подружжя, дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка. У цьому випадку при пред’явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою матері. У графі «Для відміток» актового запису про народження зазначаються назва суду, дата та номер даного рішення.
Законом передбачено, що презумпція батьківства, яка є в шлюбі при народженні дитини дружиною, не діє, якщо дитина була зачата дружиною після настання окремого проживання і народжена після спливу 10 місяців.
Однак і в цьому випадку можливий спір про встановлення, оспорювання батьківства, оскільки зачаття дитини неможливо встановити з точністю до дня.
Таким чином, у будь-якому випадку може виникнути спір про батьківство, і суд повинен встановити час зачаття дитини і хто її батько. Від цього залежатиме право дружини на аліменти та інші права та обов’язки.
Режим окремого проживання не є підставою для припинення шлюбного договору. Зацікавлена особа має право вимагати внесення змін до цього договору, у зв’язку зі встановленням режиму окремого проживання. Звичайно, ці зміни можуть розглядатися тільки судом, якщо цього вимагає один із подружжя, а другий заперечує. У тому випадку, якщо обоє з подружжя бажають внести зміни до шлюбного договору за відсутності спору, ці зміни вносить нотаріус за заявою сторін.
Вирішуючи заяву про встановлення режиму окремого проживання, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в його доцільності для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Коментарі відсутні