17 квітня минає 9 днів, як немає з нами дорогої мами і бабусі — Ніни Лаврентіївни КРАВЧУК

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувать, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Сумуючі діти, онуки, свати

Из жизни ты ушёл мгновенно, а боль осталась навсегда…

16 апреля — 3 года, как перестало биться сердце и ушёл в вечность наш дорогой муж, отец, дедушка — Степан Денисович КУЧЕР

Никогда не забыть того страшного дня, который принёс нам столько горя и печали. Слова и слёзы бессильны передать всю глубину нашего горя. Скорбь о тебе и горечь утраты будут вечно в наших сердцах. Склоняем головы у твоей могилы. Спи спокойно, наш дорогой. Царство тебе Небесное.

Скорбящие жена, дети, внук

Прошёл год светлой памяти, как перестало биться сердце дорогого всем нам человека — Олега Викторовича ЯЩУКА

16.06.1976-19.04.2014 гг.

Сердце погасло, будто зарница, боль не притушат года. Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда.

Скорбящие мать, отец, сестра Жанна, крестник Александр, жена Ольга

17 квітня — 9 днів, як несподівано пішов з життя люблячий тато, коханий чоловік, зять — Віктор Михайлович ВОЗНИЙ

У наших серцях — велика скорбота. Ти пішов у небуття. Добра людино, наш найдорожчий. Прожив ти коротке та достойне життя. Назавжди залишиться з нами добра і світла пам’ять про тебе.

Дружина, сини, невістки, теща та рідні

18 квітня минає 9 днів, як трагічно загинув Іван Леонідович ЦИМБАЛЮК

Бог забрав до себе нашу найріднішу і найдорожчу людину. Забути — не в силі, вернути — не в змозі. Хай Господь Бог дарує тобі Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Земля тобі пухом.

Вічно сумуючі дружина, син, дочка, мама, теща, всі родичі

15 квітня минуло 40 днів, як пішла у вічність наша дорога колега — Галина Миколаївна ДУБОВИК

Тихо згасла свічка, й життя догоріло. Ваша світла душа в небеса відлетіла. Кого любили, чим жили, що планували, — не зробили, пішли у вічність. Таких, як Ви, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Вам Небесне.

Колектив ДНЗ №6

Сказати, що ми сумуємо, — це нічого не сказати...

18 квітня — 9 років, як ми живемо в любові і скорботі Юрій Олексійович ЛЕМІШ

06.09.1952-18.04.2006 рр.

Нам неймовірно не вистачає вірного чоловіка, люблячого і дорогого тата, який був найкращим другом, та житєрадісної і сонячної людини. Ти — завжди в наших серцях. Ми відчуваємо, що ти оберігаєш нас і зовсім поряд...

Пам’ятаємо, сумуємо