Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

4 вересня минає рік, як пішов у вічність дорогий батько та дідусь — Павло В’ячеславович МАШЕВСЬКИЙ

Закотилось у вічність життя, ніби сонце сховалось за обрій. З того світу нема вороття, розуміємо це ми сьогодні. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи, але не в силах ми змінить Господню волю у житті. Тебе ніколи не забудем — назавжди ти в наших серцях. Вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі діти та онуки

10 вересня минає 40 днів, як пішов з життя Микола Петрович ХРАБАН

Минає 40 днів, як пішла у вічність дорога нам людина, але біль непоправної втрати не стихає в наших серцях. Царство Небесне твоїй душі. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щедрою молитвою. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Сумуючі дружина Любов, діти, внуки

13 сентября — 16 лет светлой памяти Евгении Давыдовны МИНАЕВОЙ

Не говорите матери обидные слова, не обижайте, словом раня душу. Цените время, ведь, пока она жива, дороже её нет, и ты кому-то нужен.

Скорбящие дочь, зять, внук, внучка и правнуки

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

8 вересня минає 5 років світлої пам’яті Володимира Йосиповича ВЕСЕЛЬСЬКОГО

Не здається... Сон страшний не сниться… Просто враз перевернувся світ, і душа твоя, мов птиця, відлетіла Богові на звіт… Усі лишилися стежини, якими ти любив ходить, та тільки дуже рано нас покинув, ще треба було жить і жить. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі дружина, рідні, друзі

6 сентября — 8 лет светлой памяти дорогой и любимой жены, искреннего, душевно щедрого и чуткого человека — Надежды Витальевны МАКСИМОВОЙ

Каждый день её жизни был наполнен стремлением отдавать всю себя любимому делу, готовностью подставить плечо тому, кто в этом нуждался. Тебя уж нет, а я не верю, в душе моей — ты навсегда, и боль свою от той потери не излечить мне никогда.

Скорбящий муж

3 вересня минуло 9 днів, як пішов з життя батько, дідусь — Володимир Миколайович ЯНОВИЧ

Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем — назавжди ти в наших серцях.

Дружина, дочка, онуки

7 вересня минає рік, як пішла у вічність Галина Платонівна СОКОЛОВСЬКА

Тебе немає, серце плаче, душа згорьована болить. Ми кожен день Тебе чекаєм і виглядаємо щомить. Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

У вічній скорботі чоловік, діти, онуки