Поминання 42/2015
Минає 40 днів, як батьки назавжди забрали останнього сина, братика — Юрія Петровича КОСТЮКА Спочивайте і нас довго чекайте. Вічна пам’ять Вам, рідні наші. Царство Небесне Вашим душам. З глибоким сумом дочки-сестри, рідні |  |
Господи! Упокой душу раба твого! 18 жовтня — 2 роки, як пішов із життя чоловік, батько, дідусь — Віктор Миколайович СЕРГЕЄВ із села Ярунь Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Без тебе сумно і важко, і серце плаче кожен день. Помолимось за тебе, любий, і свічка тихо спалахне, у Бога ласки поблагаємо, бо щиро любимо тебе. Спи, рідненький, спочивай і забудь тривогу, хай сонечко зігріває твою могилу, а твоїй душі — Царство Небесне. Земля тобі пухом. У вічній скорботі дружина, діти і онуки |  |
Сергій Володимирович САМОЛЮК Життя вділило мало літ... Нині тобі було б 40. Вічна пам’ять про тебе буде завжди в наших серцях. Рідні |  |
Завжди з нами... 18 жовтня — 3 роки, як перестало битися серце дорогої матусі — Ольги Яківни ШАПРАН із Ужачина На чорний камінь падає роса, і в тій скорботі наша є сльоза. Вас нема і погляд Ваш погас, але в серцях назавжди Ви у нас. Пом’янімо та тихо помолимося. Царство Небесне і вічний спокій Вашій добрій душі. Сумуючі рідні |  |
21 жовтня минає рік, як не стало прекрасної матері, дружини, доньки — Світлани Семенівни ПОТОПАЛЬСЬКОЇ Тебе назвали Світланою, щоб світити. Твоє серце було настільки переповнене любові до людей, що воно не витримало і зупинилось. Ти перетворилась на зірку, яка буде світити усім нам із небес. Завжди зі смутком рідні |  |
Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи... 19 жовтня — 9 днів, як пішла з життя Ольга Андріївна КОТЮК Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька. Вічно сумуючі діти, внуки, рідні, учні |  |
20 жовтня минає рік, як страшне горе увірвалося в нашу домівку — трагічно загинув наш дорогий Павло Сергійович СИРИХ Біль стискає груди, що більш ніколи ти не увійдеш до хати. Не обнімеш рідних, не приголубиш синочків, дружину. І скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за тебе. Спи спокійно, наш рідненький. Царство Небесне і вічний спокій тобі. Сумуючі батьки, дружина, діти та рідні |  |
20 жовтня — вже минає рік, як з нами немає солдата — Павла Сергійовича СИРИХ, який загинув при виконанні службових обов’язків у зоні АТО Ми тебе пам’ятаємо та сумуємо. Хто знав, — пом’яніть героя! Дружина Настя, сини Артем та Нікіта, військовослужбовці 30-ї ОМБр БУ та РЛР ЗРАДН |  |
13 жовтня минуло 9 днів, як раптово пішов із життя коханий чоловік, люблячий батько, турботливий син, надійний друг, невтомний господар та помічник — Микола Анатолійович КРАВЧУК Серце плаче і болить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті, — тебе, рідненький, з нами нема. Тобі б ще жити, жити, жити... Лишився біль, печаль одна. Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Всі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою. Нехай свята земля береже твій вічний сон, а Господь дарує Царство Небесне твоїй душі. З глибоким сумом дружина, діти, мама, усі рідні |  |
20 жовтня минає 40 днів, як повернувся на рідну землю героїчно загиблий у зоні АТО коханий чоловік та люблячий батько — Богдан Вікторович ЛУЦЬКО із с.Гульськ А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить. Тебе, наш рідненький і любий, довічно не зможем забути ні на мить. Спи спокійно, нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон. Царство Небесне і вічна пам’ять. Вічно сумуючі дружина Ольга, дочка Богдана та син Олександр |  |
Коментарі відсутні