Не секрет, що жіноча злочинність існувала здавна. Проте економічні негаразди, що створили чимало соціальних проблем останніми роками, дали свої наслідки: прекрасна половина людства стала більш жорсткішою, зухвалішою. І все частіше жіноча стать почала переступати закон, скоюючи злочини від убивств до дрібних крадіжок, часом — дивних, абсурдних...
17-річні Ірина й Анжела (імена в матеріалі змінено) домовилися по телефону зустрітися біля місцевого бару. Знаходився він неподалік від їхніх помешкань.
Купили пива в жерстяних баночках. Сіли за столик під накриттям на вулиці. Посмоктували хмільну рідину, потім закурили.
Ірина одразу почула приємний аромат парфумів, який ішов від подруги. Позаздрила їй, але нічого не сказала. А з часом таки не витримала:
— Класно пахнеш!
Анжела похвалилася:
— Сергій подарував!
— Уже?! — здивовано спитала Ірина.
Подруга її не зрозуміла:
— Що значить «уже»?
— Ну, до 8 Березня ще декілька днів.
Анжела й тут не стрималася, щоб не похизуватися:
— На «восьме» — ще подарує!
— Класно тобі.
— А твій, що там?..
— Нічого. Посварилися. Набрид. Вічно десь із пацанами пропадає.
Анжела запропонувала:
— Подухатися хочеш?
— А в тебе з собою?
Подруга видобула із невеличкої чорної шкіряної сумочки чотиригранний, конусоподібний флакончик. Пирснула Ірині біля вух, на шию.
Та захоплено вигукнула:
— Клас! Я теж такі хочу! Не знаєш, де Сергій їх купував?
— Знаю. — І Анжела сказала, в якому саме магазині.
— А скільки вони коштують?
— Хіба він скаже. А в тебе гроші є? Чи мати дасть?
— Навряд. На всьому економить.
— А ти, Ірка, заведи якогось мачо.
— Мабуть, так і зроблю!
Дівчата розсміялися.
Посиділи вони ще хвилин 30-40 і розійшлися. Анжела потюпала додому, а Ірина — до парфумерної торгової точки. Хоча подрузі сказала, що їй треба сходити до матері на роботу.

Покупців у магазині було небагато. Ірина рушила повз вітрини. Від широкого вибору товару розбігалися очі. Приваблювало все. Ірина заглиблювалася в зал і крадькома поглядала на старшу за себе продавчиню.
Остання вловила ті позирки і також «пасла» очима дівчину.
За хвилину Ірина використала той момент, коли продавчиня розраховувалася з покупцем, відкрила свою сумочку і похапцем почала скидати в неї, що бачила. Запхнула навіть щось у задню кишеню джинсів. Після того попрямувала до виходу.
Та продавчиня перегородила їй дорогу:
— Ану виймай!
Ірина заточилася:
— Що виймати?
— Що накрала!
— Я нічого не крала.
— Я все бачила!
Ірина раптом відштовхнула продавчиню і кинулася до виходу.
Працівниця торгової точки кинулася слідом. Та юна крадійка, мов крізь землю провалилась.
Продавчиня швидко повернулася до магазину і натиснула кнопку «Тривога». І вже через декілька хвилин прибули працівники поліції охорони.
Продавець розповіла, що трапилося щойно в магазині. Описала прикмети зловмисниці.
Подальші події розгорталися досить динамічно. Поліціянти охорони попросили продавчиню парфумів проїхатися з ними.
Однак та запротестувала:
— А як же я залишу магазин?
— Зачиніть. На замок.
— Я хоч хазяїну подзвоню.
— Зателефонуєте в машині. Зволікати не можна. Ви ж знаєте крадійку в обличчя. Можливо, вдасться затримати її по гарячих слідах.
— Гаразд.

Наряд поліції одразу почав відпрацьовувати прилеглу до магазину територію. Невдовзі на перехресті вулиць у центрі міста поліцейські помітили дівчину, за описом схожу на розшукувану.
— Вона?
— Вона, зараза! — підтвердила працівниця магазину й осудливо докинула. — Від жиру, бач, бісяться! Якби ж то голодна була і десь по булку залізла! Так ні...
Патрульне авто різко загальмувало біля Ірини. Із салону вистрибнули двоє поліцейських, відрізаючи дівчині шлях до втечі.
Один із правоохоронців іронічно проказав:
— Запрошуємо вас до авто.
Ірина зблідла. Проте спробувала зробити невинне личко:
— А що таке?!
— До відділку поїдемо. Ви підозрюєтеся в крадіжці парфумів.
В Ірини і ноги ватяними стали. Ледь не плачучи, прошепотіла:
— Я нічого не крала.
— Нічого, у відділку розберемося. Не крали — відпустимо й вибачимося.
Іншого виходу не було, як сісти в авто. А вже в салоні лоб у лоб вона зіткнулася з продавчинею, від якої недавно втікала. Ірина наїжачилася і зціпила зуби.

Затриману було доставлено до місцевого відділу поліції. У сумці дівчини виявили увесь викрадений із магазину товар: парфуми, косметику, біжутерію, фарбу для волосся та шампунь. Як згодом з’ясувалося, Ірина викрала речей на півтори тисячі гривень. І визнала свою провину.
Мабуть, дівчина сподівалася на безкарність. Та не так сталося, як гадалося. Разом із тим, чи можна виправдати вчинки Ірини? Звичайно, що ні. Можна погодитися з «крадіжкою булки», про яку обмовилася продавчиня. Але це — також злочин. А ще, скільки сорому доведеться пережити родині за оту, здавалося, безглузду крадіжку.
До речі, за чинним законодавством, подібні протиправні дії караються накладенням штрафних санкцій, громадськими або виправними роботами, піврічним арештом або позбавленням волі строком до 3 років.