Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи…

7 квітня минає рік, як пішов у вічність Леонід Володимирович ВЕКЛЮК

Як швидко плине час… Вже цілий рік минув, як ти пішов від нас. Пішов від нас ти так раптово й дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Бо ти пішов не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем, назавжди ти в наших серцях. Хто пам’ятає — пом’яніть добрим словом і святою молитвою, а хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, син, невістка, внук та рідні

25 березня 2016 року обірвалося життя найдорожчої для нас людини, нашого рідненького, найкоханішого батька, дідуся, брата — Анатолія Миколайовича ЛАВРЕНЮКА

Жорстока хвороба забрала тебе від нас. Твоє втомлене серце не витримало всіх жахіть, що довелось тобі перенести останні місяці, і твоє життя скінчилося…
Нестерпний біль просто розриває наші серця від розуміння того, що тебе вже ніколи не буде, що ми більше не побачимо твого ласкавого та люблячого погляду, не почуємо ніжних батьківських слів, твоїх найщиріших вітань із самого ранку на всі свята та підтримку у важкі хвилини. Так пусто стало на душі, і смуток огортає все навколо. Ми ніколи не зможемо повірити, що твоє серце навіки перестало битися.
Ти був найдобрішою і найпоряднішою ЛЮДИНОЮ, якою можна було тільки мріяти бути. Ти допомагав усім, хто до тебе звертався, ти був взірцем не тільки для своїх дітей і рідних, але й для всіх людей, які тебе оточували, і з якими ти працював все своє життя. Ти був ЛІКАРЕМ не за освітою, а за покликанням, а таких, на жаль, не так багато. Твоє терпіння на роботі і безкінечне вдосконалення всього завжди заслуговувало великої шани. Багато людей зберегли своє життя завдяки твоїй допомозі. Ти пропрацював усе своє життя і навіть не встиг відпочити на заслуженій тяжкою працею пенсії.
Все своє життя ти присвятив сім’ї, дітям, онукам. Ти був вірним чоловіком і свою вірність проніс більше двадцяти років до останнього подиху. А ще ти був НАЙКРАЩИМ БАТЬКОМ, ДІДУСЕМ і БРАТОМ, і ми цим завжди пишалися, і багато хто нам по-доброму заздрив.
Папуля, тебе немає з нами всього декілька днів, а ми вже так сумуємо за тобою. Буде проходити рік за роком, а смуток так і залишиться в наших серцях. Ти прожив достойне життя, хоч і не дуже довге, але при цьому залишив великий слід, де тебе будуть завжди пам’ятати не тільки рідні, а й ті, хто хоч один раз перетинався з тобою.
Як хочеться ще багато всього сказати, але те, що ми відчуваємо сьогодні в душі, неможливо виразити ніякими словами.
Спи спокійно, наш любий і рідненький, хай земля тобі буде лебединим пухом, ти заслужив Божого тепла, Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

2 квітня минає 9 днів, як перестало битися серце чудового лікаря, завідуючого наркологічним диспансером — Анатолія Миколайовича ЛАВРЕНЮКА

На душі і біль, і жаль, і сум. Вас нема і більше вже не буде. Та пам’ять вічно житиме в наших серцях. І скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за Вас. Нехай сонце зігріває Вашу могилу, а земля свята хай пухом буде і береже Ваш вічний сон.

Колектив наркологічного диспансеру

25 березня зупинилося серце Тетяни Дмитрівни КУЛІНСЬКОЇ

Ти мужньо так боролась за своє життя… Рідненька наша, мила, дорога, нам так болить, що тебе вже нема… Спочивай з миром. Царство тобі Небесне.

Сумуємо. Рідні

3 квітня — 40 днів, як трагічно загинув наш дорогий брат, племінник, дядько, швагро і дідусь — Олег Миколайович ЄЩЕНКО

Ти свого недосяг ще поля, добра багато людям ти зробить ще міг. Та гірко посміхнулась тобі доля, ти дуже рано спочивати ліг. Сумно і тяжко усім нам без тебе. Царство Небесне тобі назавжди.

Вічно сумуюча вся твоя родина

1 квітня — рік, як немає з нами нашої мами, бабусі, тещі — Антоніни Олексіївни КОЗИЦЬКОЇ

Немає мами — і мама більше нам не посміхнеться. Низько вклоняємося Вам за те, що любили нас, були нашою опорою та завжди підтримували і допомагали нам. Ми завжди пам’ятатимемо Вас і будемо молитися за Вас. І нехай Господь пошле Вам Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто знав її, — згадайте, пом’яніть.

З глибоким сумом дочки, зяті, онуки, всі рідні

6 квітня — 9 днів, як пішов з життя Володимир Миколайович ДРАЧУК

Не віриться ані на мить. Ви пішли раптово, не попрощавшись. Таке добре серце нечасто зустрічаєш в інших. До Вас завжди тягнулися люди, гуртувалися навколо друзі. Дуже важко усвідомити, що не буде більше веселого сміху і доброї усмішки… Світла пам’ять про Вас завжди житиме у наших серцях. Вічного спокою Вашій добрій і сонячній душі...

Близькі, друзі

2 апреля, год назад, ушла из жизни Анна Кирилловна ХОНСКАЯ

Нет матери — и больше мама нам не улыбнётся. Низко кланяемся ей за то, что любила нас, была нашей опорой и всегда поддерживала и помогала нам. Мы всегда помним тебя и будем молиться за тебя. Пускай Господь пошлёт тебе Царство Небесное и вечную память. Кто знал её, — вспомните и помяните.

Дети, внуки, правнуки и все родные

2 квітня — 1 рік, як пішла у вічність дорога і рідна жінка, матуся та бабуся — Віра Григорівна ШИШКОВСЬКА

Як порожньо стало на душі, і серце плаче кожен день від болю та огортає тихим смутком все довкола. Ріднесенька, ми сумуємо за тобою. Не вистачає усмішки і слова та погляду ласкавого, простого. Тебе ми будем вічно пам’ятати, ти була найкраща в світі мати та жінка. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

У глибокому смутку чоловік, дочка з сім’єю

П’ять років тому, 4 квітня, перестало битися серце дружини, матері, бабусі, сестри — Валентини Фадеївни ПШЕНИЧНОЇ

Ми приходимо до рідного дому — він похмурий, кімнати сумні, бо немає матусі-бабусі вже в ньому, тільки висить фото твоє на стіні. Життя тобою недожите всім нам скорботою болить. Відчуваємо твою доброту, ласку, любов до життя, дітей, онуків, чоловіка. Не раз ти снилася уві сні. Ти була справжня сільська україночка до останніх днів свого життя. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати. Але, що б нам не сказати, — тобі вже не почути. Згадайте, хто пам’ятає. Царство тобі Небесне, земля пухом, вічний спокій.

Сумуючі чоловік, діти, внуки і вся рідня

3 квітня — рік, як пішла у вічність дорога бабуся, мама — Надія Яківна ГОЛОВАТОВА

Такої рідної, святої, такої доброї, як ти, такої щирої, простої вже нам ніколи не знайти.

Сумуючі син, дружина, онука та всі рідні