Любов до пам’ятників у нас триває, хоч і мало скидається на взаємну. Бо на заклик відділу культури придумати, яка ж скульптура прикрасить екстер’єр міста замість пам’ятника воїнам Першої кінної армії (на в’їзді у місто зі сторони Рівного), пропозицій виявилося не густо. Відповідно до закону про декомунізацію, коня знесли, а що встановити — не знають. Щось схоже було свого часу з пам’ятником Леніну.


«Не простіше було будьоновця переробити на козака — поміняти голову і все!» — цим обмежилися пропозиції городян. Але поміняти голову вже не вдасться — на місці коня залишився скелет.
«Ніхто нічого не пропонує, а коли встановлять новий пам’ятник, то знайдеться маса невдоволених», — прокоментувала ситуацію у минулому номері «Звягеля» начальник відділу культури Лариса Заєць.
Серед проектів, згідно із заявою відділу культури, обов’язково має бути «пам’ятник», «скульптурна композиція» — кругла скульптура, барельєф, горельєф, стела тощо. Тобто, любов чиновників до пам’ятників — не вмирає.
«Безумовно, пам'ятник коню — не найбільша проблема міста, але він став гарною ілюстрацією практичної байдужості», — написав у «Фейсбуці» депутат міської ради від «Самопомочі» Сергій Хапчук. Мовляв, голос народу ми почуємо, коли щось буде встановлено. А може, ситуація свідчить про те, що вистачить нам, зрештою, пам’ятників? Суспільству потрібні ідеали, закарбовані у постаменти, але про майбутнє можна дбати не лише так.
Про це я написала у тому ж «Фейсбуці». Очевидно, якщо громада байдужа до цього питання, то їй «болить» інше — люди «під зав’язку» обтяжені нагальними, а не «кінськими», пробачте, проблемами. Зрештою, якщо любов до пам’ятників у нас таки не взаємна, то, як варіант, можна започаткувати з цього місця любов до своїх людей! Зокрема, до молоді, підростаючого покоління. Цей пост у мережі, зауважу, отримав більшу підтримку новоград-волинців, аніж ідея «поміняти голову коню».
У нас багато людей, досягнення яких можна і потрібно пропагувати. Якщо встановити при в’їзді у Новоград бігборд зі світлинами переможців спортивних чи інтелектуальних змагань всеукраїнського, міжнародного рівнів, то це засвідчить: у місті підтримують розвиток спорту, дбають про здоровий спосіб життя, шанують здобутки. Не все ж рекламувати за гроші тютюн та горілку, а потім боротися з соціальними негараздами.
Як факт: цими днями з чемпіонату з пара-армреслінгу у Болгарії з перемогою повернулася українська збірна. 19 команд поступилися місцем нашим силачам, яким фізичні обмеження не завадили посісти перше командне місце. А найбільше медалей — у звягельських спортсменів! Невже ці хлопці і дівчата не заслужили, щоби їх обличчя бачили городяни та гості міста — сильних духом людей із медалями та кубками, на тлі українського прапору?! Світлини на бігборді можна міняти щомісяця, і, повірте, кандидатур вистачить не лише у спорті чи в освіті.
А 30 жовтня спливає термін подання пропозицій на конкурс проектів… пам’ятників.