На позачерговій сесії міської ради 27 вересня депутати скасували одне з рішень своїх колег-депутатів попереднього скликання. Йдеться про викуп об’єкта нерухомого майна для суспільних потреб — будівель колишнього консервного заводу по вулиці Надслучанській, у замін чого власник тоді отримав земельну ділянку в районі об’їзної.

 

А колись тут обіцяли парк…

У 2018 році, коли це питання вперше актуалізувалося, звягельчанам обіцяли розкішний парк на березі Случі, на місці колишнього консервного. Як стверджували тодішні ініціатори рішення (серед них — на той момент перший заступник міського голови Сергій Колотов), паркова зона з тематикою життя і творчості Лесі Українки, що знаходитиметься поряд із музеєм, парковка для гостей музею, загальний благоустрій території значно покращать туристичну привабливість міста. А в подальшому буде можливість організувати, так зване, туристичне кільце: Літературно-меморіальний музей Лесі Українки, згаданий парк, місток через Случ, залишки оборонних споруд часів Другої світової, існуючий пішохідний міст, Музей родини Косачів, Краєзнавчий музей — і повернення на вулицю Соборності, до Лесиної оселі.

Утім, підготовка рішення, його ухвалення й подальші нотаріальні дії відбулися з численними порушеннями законодавства. Серед них — не дотримано процедуру доступу до публічної інформації, частина документації з’явилася у справі «заднім числом», до оціночної вартості об’єкту було включено вартість комунальної землі, власник будівель мав заборгованість зі сплати за землю тощо. Насамкінець — договір міни, відповідно до якого вже після ухвалення радою рішення, залишки консервного заводу перейшли у власність громади, підписав від імені секретаря міської ради Василь Остапчук, який на той момент уже був… звільнений із посади.

Рішення ухвалили на сесії «з двома секретарями»

Нагадаємо, це земельне рішення було прийнято міською радою 31 жовтня 2019 року — на пам’ятній сесії, коли, виконуючи нарешті рішення суду, депутати поновили на посаді секретаря міської ради Олену Пономаренко й, відповідно, звільнили Василя Остапчука. Міський голова Віктор Весельський тоді перебував на лікарняному.

Невдовзі рішенням про викуп об’єкта нерухомого майна (будівель консервного заводу) для суспільних потреб зацікавилися правоохоронні органи. Хоча оціночні вартості об’єктів (будівель і земельної ділянки, що надавалася взамін), отримані міською радою при підготовці рішення, були приблизно однакові (2,559 млн — залишки заводу, 2,369 млн — земля біля об’їзної), у процесі слідства правоохоронці отримали інші дані. Згідно з новою оцінкою, замовленою вже слідством, земельна ділянка, яку отримав приватник, вартувала 1,48 млн. А будівлі колишнього консервного оцінили… в 1 (одну) гривню. Отже, виходило, що внаслідок договору міни громада зазнала збитків на майже півтора мільйони гривень.

У ході досудового розслідування, що тривало декілька років, правоохоронці допитали причетних до розробки й ухвалення рішення працівників міської ради. Зазначимо також, що вперше ідея цього рішення прозвучала під час засідання земельної комісії, а його розробником виступило управління містобудування, архітектури та земельних відносин міської ради за погодженням із тодішнім першим заступником міського голови Сергієм Колотовим. Голосували за рішення депутати, підписав його секретар міської ради, який на той час був без повноважень. А підозру за ч. 2 ст. 367 ККУ (Службова недбалість, неналежне виконання своїх посадових обов’язків службовою особою, що завдало істотної шкоди…) 15 серпня 2022 року отримав начальник юридичного відділу міської ради Павло Антонюк. Причому, відповідальність за цією статтею загрожує серйозна: не лише відшкодування півторамільйонних збитків та позбавлення на деякий час права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави чи органів самоврядування, а й реальний тюремний термін.

Юрист міської ради провини не визнає

Павло Антонюк свою провину не визнає. Він зібрав товстенну теку документів на свій захист. Один із головних — висновок юридичного відділу, ним підписаний, де зазначені причини, чому згадане земельне рішення не тільки не повинно було бути ухваленим на сесії 31 жовтня 2019 року, а й взагалі на ту сесію не повинно було виноситися.

За ініціативи Павла Антонюка та при наявності необхідної кількості депутатських підписів (12), міський голова Микола Боровець видав розпорядження про скликання позачергової сесії міської ради. 27 вересня депутати вже восьмого скликання довго міркували й дискутували, як їм вдіяти з рішенням, ухваленим депутатами-попередниками.

Що й казати, якщо навіть затвердження порядку денного, що складався з одного питання, затяглося майже на годину. Адже цього разу міський голова й депутати намагалися діяти максимально в межах правового поля, щоб не ускладнити й без того непросту ситуацію.

Необізнаним із законодавчими тонкощами може здатися, що все просто — достатньо скасувати рішення, та й усе. Але справа в тому, що земельні рішення, якщо вони вже реалізовані, не можуть бути скасовані, змінені чи припинені. Можливий лише один виняток: якщо на відміну згодні обидва суб’єкти.

Напередодні сесії, під вечір, уже на межі закінчення робочого дня в міській раді, на адресу міського голови й депутатів надійшов лист від власника будівель консервного заводу — ТОВ «Старий Звягель». У листі повідомлялося, що власник не заперечує проти скасування рішення (тобто, повернення до початкових умов 2018-2019 років), але тільки в тому випадку, якщо йому не нарахують додаткові фінансові зобов’язання. Зокрема, щодо сплати за землю під будівлями за той період, доки він фактично об’єктом не мав змоги користуватися.

Рішення за зачиненими дверима

Така умова потребувала додаткового обговорення. Й міський голова та депутати вирішили, що це обговорення краще провести «без камер». Суперечливий крок, погодьтеся, особливо — коли йдеться про питання землі громади, бюджету чи комунальної власності.

Довелося обирати. Скасувавши рішення, міська громада фактично повертала у приватну власність землю майже в центрі міста (хоча і йдеться лише про будівлі, але власник будівель має першочергове право на цю землю), з усіма комунікаціями, біля річки. Хоча, звісно, й отримувала назад землю по вулиці Олександрівській (площею 0,8 га). Якщо ж рішення не скасовувати, то, по-перше, є реальна загроза покарання для начальника юридичного відділу (хоча його роль тут найближче підходить до «цапа відбувайла»); по-друге, були вагомі підстави вважати, що суд все-одно скасує договір міни, отже, будівлі консервного, так чи інакше, міській громаді не належатимуть.

Вирішили скасовувати. Щоправда, перед цим Микола Боровець довго добивався від т.в.о. начальника юридичного відділу Наталії Грабовської чіткого формулювання висновку, що ухвалюване рішення не суперечитиме законодавству.

Рішення про скасування рішення сесії міської ради від 31.10.19 р. про викуп об’єкта нерухомого майна зрештою було ухвалено двадцятьма голосами. Прикметно, що міський голова Микола Боровець утримався.

Причини і наслідки

Категорично й емоційно проти такого перебігу подій виступав Василь Остапчук, депутат і секретар міської ради попереднього скликання. Він звинуватив Миколу Боровця й нинішній депутатський корпус у тому, що вони добровільно, без судових вимог, повернули комунальну землю в приватні руки.

Із поясненням ситуації виступив також депутат міської ради Сергій Колотов, у час роботи якого першим заступником міського голови це земельне рішення й ініціювалося. Він пояснив мотиви. Коли Новоград-Волинський готувався до відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки, намагалися реалізувати за кошти держбюджету три масштабні проєкти. Перший — капітально відремонтувати максимальну кількість міських доріг. Другий — реконструювати Літературно-меморіальний музей Лесі Українки. Третій — отримати право власності на будівлі колишнього консервного, щоб там у подальшому реалізувати туристичний проєкт. Словом, ідея — добра, але виконання підвело…

Тепер міська рада позиватиметься до суду, щоб, на підставі нового рішення, суд визнав недійсним договір міни. Тоді автоматично зникне «завдання матеріальних збитків громаді у великих розмірах», що відкриє покращення судових перспектив для начальника юридичного відділу Павла Антонюка.

Для громади ж залишається актуальним питання: що ж нарешті буде (і коли) на місці руїн консервного заводу? Газета «Звягель» обіцяє розповісти, щойно володітиме інформацією.

Олег БРЮХАНОВ

Фото міської ради