Втрата близької людини — невимовний душевний біль, знайомий тепер багатьом тисячам українців. Як жити із цим — про таке не питають, та й пояснити це важко. Але, виявляється, пам’ять про загиблих може стати стимулом для подальшого життя. І про це свідчать історії родин наших Героїв. Днями вони повернулися з подорожі Закарпаттям, яку організували для них прихожани і меценати церкви «Благодать», на чолі з пастором Олександром Щавлинським. Ці люди активно підтримують родини нашої громади, які зазнали втрат на війні.

— Я взагалі не хотіла їхати, — розповіла Тетяна Марчук. — Настрій — не до святкувань і не до розваг, але моральна втома дуже відчувається. У мене зараз і чоловік на війні, тож переживаю постійно. Довелося себе пересилити. Радію отриманим враженням, адже ми побували в іншій реальності.

Майже 50 чоловік вирушили в с. Косино Закарпатської області,  у відомий оздоровчий комплекс «Косино». Для комфортного відпочинку родинам надали знижки, меценати профінансували більшість витрат і ретельно продумали програму перебування, щоб якомога більше позитивних емоцій змогли отримати туристи. 

— Нас було багато й у всіх — схожі проблеми і думки, — каже Лариса Ширкунова. — Нові місця, басейни з термальними водами, водні гірки, лікувальні і розслаблюючі масажі, природа, екскурсії, турботливе ставлення, привітність — усе це дозволило відпочити душею. Це й було метою організаторів.

Термальні води в Закарпатті — одна з візитних карток цього регіону. Звісно, під час війни тут поменшало людей, але, як розповіли звягеляни, туристи відпочивать, і війна там не відчувається. За п’ять днів вони не почули повітряних тривог, милувалися цвітінням магнолій.

— Дуже добре організатори продумали наше дозвілля, — в один голос кажуть жінки. — Майстер-класи — особливо сподобалися. Під керівництвом Жанни Щавлінської та Надії Кірєєвої ми виготовляли своїми руками вироби, які потім розмальовували. Не вірилося, що цю красу ми зробили! Аж виставку захотілося організувати. 

Ми не знаємо часто, на що здатні — такий висновок привезли з подорожі відпочивальники. Кажуть тепер, якщо в себе повірити, то можна багато чого нового відкрити. 

— Нам дали таку можливість  — не соромитися, розкриватися. Ми дуже вдячні! Уся команда дуже старалася, щоб нам було добре і затишно. І хоч усі ми — різної віри, ніхто нічого не нав’язує. Дуже привітні, приємні люди, завжди готові прийти на допомогу.

Зустрічі родин Героїв із організаторами поїздки не обмежилися лише цією реабілітацією. Уже не один відпочинок провели вони разом, також час від часу зустрічаються на спілкування. 

— Я з нетерпінням чекаю ці зустрічі, — каже Лариса Ширкунова. — П’ємо чай зі смаколиками, є можливість поспілкуватися з психологом, розвиватися, пограти в пізнавальні ігри, помалювати, перезавантажитися. Час дуже швидко минає і не хочеться йти додому. 

Прихожани церкви «Благодать» активно допомагають ЗСУ. До цієї ж підтримки долучаються родини Героїв. Спільною акцією стали відвідини поранених бійців у лікарні. 

— Війна у когось третій рік, а в нас — з 2014-го. Уже тоді ми втратили близьких, яких нам дуже бракує... Матеріально не потрібно нічого, але нам потрібна увага, — поділилася Тетяна Марчук. — Це для нас дуже важливо. Приходиш після роботи додому, не хочеться ні з ким спілкуватися. А такі зустрічі заряджають, у них народжуються плани на майбутнє. 

Юлія КЛИМЧУК