Є на Тернопільщині місця, які оповиті своєрідною містикою і таємничістю. Там зазвичай збереглася неторкана природа, і люди заходять не всюди.
Відчуваєш себе у таких місцинах якось так дивно, що й пояснити важко. І добре там водночас, і якось сумовито...
ЩО ТАМ МОЖНА ПОБАЧИТИ
Божа гора стоїть за 12 км від Кременця, неподалік села, а колись містечка, Великі Бережці. Втім, її видно ще з-під Почаєва і з дзвіниці Почаївської лаври. Воно й не дивно, адже вершина гори підіймається на 366 м над рівнем моря і приблизно на 100 м над околицями.
Довкола — Волинь: розкинулися ліси й поля, хлюпочуть сині озера. Вже на підходах до Божої гори бачимо засіяне поле, де крізь рослинки проглядають великі і малі шматки кременю. Цей край багатий «вогняним каменем», люди видобували його на Волині тисячі років тому.
Сама ж гора є лісистою. Біля її підніжжя розпочинається дивний коридор — шатро дерев утворює живу арку над головами паломників, котрі прямують до вершини. Чи не всі гілки прикрашають різнокольорові стрічки. Місцеві торговці сувенірами розповідають, що смужки тканини, вишивані рушники і навіть шнурки від одягу залишають на гіллі відвідувачі у сподіванні, що сповняться їхні бажання. Інший варіант — люди в'яжуть стрічки, аби ще хоч раз повернутися на Божу гору. Як би там не було, але Церква засуджує цей мальовничий звичай — на деревах вивісили оголошення, що в'язати стрічки — не християнський звичай.
А от вершин Божої гори є дві: східна і західна. Паломники і туристи, які відвідують це місце шляхом із Почаєва до джерела святої Анни, іноді через поспіх пропускають одну з них і втрачають багатенько вражень. Східну вершину гори увінчує новозбудована церква. Під цим храмом — мальовнича печера із вузьким входом і низьким склепінням. Втім, про ці «незручності» ви одразу ж забуваєте, щойно потрапите всередину. Вся стеля печери прикрашена темними хрестиками.
— Їх по жовтявому пісковику випалили полум'ям свічки самі паломники, — розповідає молодий чоловік, який доглядав печеру. Ім'я назвати він відмовився.
Самі паломники і збільшують печеру — беруть із її стін пісок.
— Він — освячений. Коли у мене щось болить, прикладаю його до хворого місця, і помагає, — каже паломниця Ганна. — Але це потрібно робити з вірою.
Жінка ще дивується, як можна не знати про це, живучи так близько від Божої гори з її святинями — у Тернополі.
Також у печері стоїть образок Почаївського Богородиці. Довкола нього постійно горять свічки. А неподалік входу у підземелля, біля великого каменя, капля за каплею у відрі збирається вода.
— Вона теж цілюща. Нею обмивають обличчя, її п'ють, — розповідає той же наглядач печери. — Ці крапельки називають у нас «сльозами Божої Матері».
Ще одне цілюще джерело — хлюпотить нижче схилом. Те місце облаштували під капличку. Але найтаємничіша каплиця Божої гори стоїть на західній її вершині. У цьому місці з-під землі на поверхню виходить скеля, а всередині її — келії старовинного монастиря. Дослідник історії Волині із Луцька Володимир Рожко вказує, що тут бував неодноразово святий Іов Почаївський. Наразі келії закриті, як і каплиця Святої Трійці. Тільки міцні двері і два коминки вказують, що всередині є приміщення. Наверху ж стоїть іконостас із іконою Христа.
Навпроти — імпровізований намет над стопою Божої Матері, яка з'явилася тут в часи монголо-татарської навали.
ІСТОРІЇ ЦЬОГО МІСЦЯ
У старовинній легенді йдеться, що Богородиця торкнулася вершини гори і, побачивши страждання народу від ординців, заплакала. Слід Матінки Божої залишився у камені, його дуже шанують здавна. Також подейкують, що на цій вершині у давнину стояв укріплений монастир. Одного разу на обитель напали татари. Захисникам вистачало зброї, але бракувало води. Змучені спрагою, вони уже були готові здатися, але в цей час на скелі з'явилася Богоматір. На місці дива забило джерело. Присутні почули голос, що торкатися до місця, де стояла свята, не можна. Та один із вояків не послухав поради — доторкнувся скелі, і враз увесь монастир провалився під землю. Залишився тільки слід стопи Божої Матері на вершині. Інша легенда розповідає, що під час одного з нападів татар ченці втекли до лісу, а залишився тільки один. Коли татари запитали його, чому не втік, той відказав, що служить Богові і не піде з цього місця до кінця життя. Здивовані зайди не знали, що відповісти, і залишили монаха живим.
Старожили Бережців колись розповіли вченим, що у давнину на Божій горі стояли кам'яні стовпи — ймовірно, там діяло ще й язичницьке капище. У середньовіччі Божу гору називали Бужовою. Дехто припускає, що насправді її назва походить від імені князя антів Божа. Останнього з 70 старійшинами підступно захопив і розіп'яв на високій горі готський король Вінітарій. Та підтверджень, що сталося це саме за 12 км від сучасного Кременця, немає.
ЯК ТУДИ ДІСТАТИСЯ
Найкраще їхати до Божої гори власним авто. Якщо ж добиратися автостопом, доведеться їхати спершу до Почаєва чи Кременця, а потім — на Бережці.
КОМУ ВАРТО ЇХАТИ
Відвідини Божої гори будуть цікавими передусім віруючим людям. Дорогою варто завітати у Почаїв, Кременець та Онишківці на Рівненщині. В останньому селі — б'є джерело святої Анни.