НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Отче, доброго дня, я не знаю, як правильно вчинити? У мене двоє дітей. З сином, Слава Богу, усе добре, а дочка вже півтора року доводить до божевілля. Вона мене зовсім не слухає, іноді, навіть, я думаю, що вона робить мені на зло: п’є, курить, втікає з дому, вештається бозна де і бозна з ким, не раз привожу додому мов бомжа, що підійти до неї неможливо, покинула школу, а їй всього 14 років.
— Господи, благослови! У цьому віці діти завжди важкі, цей вік так і називають «важким». Діти починають тілесно відчувати себе дорослими, а мозок відстає. Від цього виникає бунтарство, яке ятрить душу, і дитина не знає, як поводитись. Це дуже неврівноважений вік, коли контролювати себе дівчина не зможе, бо розуміння добра і зла стирається до критичної відмітки. Тому діти у ці роки можуть чинити діла просто сатанинські. Безумовно, що до Церкви Ви її не затягнете! Вона віддалася повністю духовному шторму, і розмови про Церкву тільки ще більше роз’ятрять у ній революцію проти добрих починань.
Я б рекомендував (але це мій висновок з написаного Вами!) поки не дуже вмішуватись у її життя, а легенько іронізувати над поведінкою інших, що роблять схожі речі. Робити це у її присутності. А ще було б добре, якби зауваження робили не ви, а, може, її брат, якийсь авторитетний для неї чоловік, чи, може, подруга. Але не ви. Бо на сьогодні ви для неї «отстой» — нічого не розумієте, як треба жити!
Що ж Вам робити? Молитися! З великою любов’ю і натхненням молитися. Приступати до Бога, як та вдова у Притчі Євангельській.
— Благословите, отец Алипий! Нахожусь в состоянии уныния оттого, что муж много симпатизирует другим женщинам. На сайте Одноклассники — коментирует фотографии в стиле: «ты прекрасна, Оленька!». Конечно, это добрые слова, комплименты. Но мне почему-то больно читать подобного рода тексты... Вопрос: эта боль — грех ревности? Может быть, не нужно обращать на подобные вещи внимание? Или же супругу следует вести себя более бережно и тактично по отношению ко мне? Ведь лучше поддерживать друг друга, чем огорчать...
— Господи, благослови! У каждого человека есть скрытые стороны жизни. Не думаю, что Ваш супруг полностью расскрывается вам в своих мыслях и пожеланиях, но иногда они прорываются невольно. Невозможно запретить супругу думать о другой женщине, что она красива. Невозможно противостоять невольному флирту мужа с другой, не всегда даже более вас привлекательной женщиной, но другой. Как и муж не может повлиять на ваши внутренние эмоции и восхищение другим красивым мужчиной.
Другое дело, что в зачатке надо подавлять любые поползновения на грех. И потому эстэтичные восторги не должны перерастать в блудные мечты, которые, как известно, будут стремиться к исполнению.
Потому, думаю, что с супругом следует честно обсудить сложившуюся обстановку. Трудно не иметь тайн друг от друга, но даже тайны не должны послужить причиной недоверия друг другу. То есть, то тайное, что человек хочет в себе удерживать, ни под каким предлогом не должно прорываться наружу, заражать обстановку взаимоотношений.
Конечно же, сдерживающим надёжным фактором должна здесь выступать Церковь. Но в нынешнее время скептицизма приходится подчас искать другие разумные пути.
— Спаси Господи. Сільському мирянину приходиться колоти, різати домашніх тварин. Це великий гріх? Потрібно його сповідувати? Спаси вас Господь за ваші труди.
— Господи, благослови! Різати тварин не дозволяється лише священику, щоб не кривавити руки, бо має приносити лише Безкровну Жертву. Людям не заборонено задля їжі вбивати тварин. Але ні в якому разі не можна знущатися над скотиною, або просто вбивати задля задоволення, бачити, як вмирає живе. Оце — гріх.