З 10 квітня по 23 травня 2010 року в Італії, в м.Турин, виставлена на загальне шанування Туринська Плащаниця. Вона зберігається в Кафедральному соборі св. Івана Хрестителя і останні 10 років була недоступна для відвідувачів. 18 травня під час нічної літургії в Турині, яку, можливо, очолить Блаженніший Митрополит Володимир, відбудеться освячення точної копії Плащаниці для Кафедрального собору Києва.
Протягом декількох століть у соборі італійського міста Турина зберігається велике полотно довжиною 4,3 м, шириною 1,1 м. На його жовтувато-білому фоні виступають розпливчасті плями коричневих тонів — здалеку в цих плямах вимальовуються нечіткі обриси постаті людини і чоловічого обличчя з бородою та довгим волоссям. Легенда свідчить, що це Плащаниця Самого Ісуса Христа. Історія Плащаниці складна і багата на події. Найважливіші з них для віруючих — поховання та Воскресіння Христа, а для всіх — її з'явлення безбожному світові напередодні XX ст.
У 1898 р. в Парижі проходила міжнародна виставка релігійного мистецтва. На неї привезли Плащаницю з Турина, як погано збережене творіння давніх християнських художників. Плащаницю повісили високо над аркою, а перед закриттям виставки вирішили сфотографувати. 28 травня археолог і фотограф-аматор Секондо Піа зробив дві фотографії. Один негатив виявився зіпсованим, а другий, розміром 60х50 см, ввечері того ж дня він занурив у проявник і заціпенів: на темному фоні негативу виявився позитивний фотографічний портрет Христа Спасителя — Обличчя з неземним виразом краси та благородства. Всю ніч просидів Секондо Пія в благовійному спогляданні, не відводив очей від портрету, що так несподівано явив йому в його домі Христа Спасителя.
«Свята Плащаниця Христова, — роздумував він, — сама якимось чином є фотографічно точним негативом; та ще й з величезним духовним змістом! Цій Святій Плащаниці, цьому дивному в людський зріст негативу більше тисячі років. Але ж нашій щойно винайденій фотографії всього лише 69 років.
Секондо Піа сприйняв з'яву Христа на фотографічній пластинці як чудо. «Христос прийшов до нас у дім». В ту пам'ятну ніч він зрозумів, що Плащаниця нерукотворна, що жоден художник давніх часів, не маючи найменшого уявлення про негативи, не зміг би її намалювати, зробивши, по суті, майже невидимий негатив. Пізніше Туринську Плащаницю багато разів фотографували в різноманітних променях спектру від рентгенівського до інфрачервоного випромінювання, її вивченням займались криміналісти, судово-медичні експерти, лікарі, мистецтвознавці, історики, хіміки, фізики, ботаніки, палеоботаніки, нумізмати. Учені різні за національністю та поглядами зробили висновок, що Туринська Плащаниця нерукотворна і несе на собі ознаки глибокої давнини. Прискіпливі криміналісти не знайшли на Плащаниці нічого, що заперечувало б євангельську розповідь про страждання та воскресіння Христа; її дослідження лише доповнюють та уточнюють розповіді чотирьох євангелістів.
1. Першим фактом, що однозначно свідчить на користь давнього близькосхідного походження Плащаниці, є сама тканина — лляне полотно, виткане зигзагом 3 на 1. Такі тканини виготовлялись на Близькому Сході, зокрема в Сірії, протягом II-І ст. до РX і до кінця І ст. після РX називались «Дамаск».
2. На користь древності Плащаниці свідчать відбитки монет, якими були накриті очі Покійного. Це дуже рідкісна монета, «лепта Пилата», яку карбували лише близько 30-го р. після РХ, на якій напис «імператор Тіберій» (ТІВЕРЮУ КАІСАРОС), зроблено з помилкою: САІСАРОС. Монети з такою помилкою не були відомі нумізматам до публікації фотографії Туринської Плащаниці.
3. Про давність Плащаниці свідчить і ретельне дотримання обряду римської страти через розп'яття і європейського похоронного ритуалу, які стали відомими в результаті археологічних розкопок лише останніх десятиліть. Деякі деталі в середньовіччя уявлялись по-іншому, зокрема, вбивання цвяхів не в долоню, як це зображено на іконах, в тому числі і в середньовічних, а в зап'ястя. Слід відзначити, що слід від цвяху на Плащаниці за формою та розміром точно відповідає формі і розміру цвяха, що зберігається в церкві Святого Хреста в Римі і, згідно з легендою, є одним з цвяхів, якими був розп'ятий Христос.
4. Вивчення складу пилка, зібраного з Туринської Плащаниці ботаніком Фреєм, який виступив з доповіддю в Альбукерці в 1977 р., підтверджує перебування Святої Плащаниці в Палестині і перенесення її у Візантію та Європу.
Таким чином, на підставі сукупності всіх даних, коротко викладених у чотирьох пунктах, вік Туринської Плащаниці датується дуже чітко: від 30 до 100 р.
до РХ; її близькосхідне походження не викликає сумнівів. Як встановила судово-медична експертиза Плащаниці, на тілі Померлого було багато прижиттєвих кривавих ран від тернового вінця, від побиття бичами та палицею, а також посмертні виливи від пробиття списом, який вразив, на думку лікарів, плевру, легеню та пошкодив серце. Крім того, є сліди виливу крові в момент зняття з хреста і покладення Пречистого Тіла на Плащаницю.
Як могло відбутися зникнення Тіла з Плащаниці без її розгортання та відриву пораненого тіла від тканини? Власне цей феномен примусив атеїста та вільнодумця професора порівняльної анатомії І. Деляже та атеїста професора хірургії П.Барб'є повірити в Христа і зробитись апологетами та проповідниками Плащаниці. Після ознайомлення з матеріалами досліджень невіруючий професор ­Сорбони Овелаг поринув у глибокі ­роздуми і раптом з просвітленим ­обличчям прошепотів: «Друже мій, Він дійсно воскрес!» Коли невіруючий англієць Вільсон у процесі своїх досліджень почав вивчати Плащаницю, то теж став католиком. Таким чином і медично-судові, й ізотопні дослідження Туринської Плащаниці підводять до визнання факту Воскресіння Христа.