Сталося так, що орлине яйце опинилося в кутку курника, де висиджувала яйця квочка. В належний час разом із курчатами вилупилося і маленьке орлятко.
З часом, коли пташеня оперилось, то стало підсвідомо тужити за небом. Й воно спитало свою матір-курку:
— Коли я вчитимусь літати?
Бідна курка була цілком певна того, що не вміє літати, і не мала щонайменшого уявлення про те, як інші птахи навчають своїх дітей цьому мистецтву. Проте вона соромилася зізнатися в цьому, а тому сказала:
— Не зараз, дитинко, не зараз. Коли настане час, я навчу тебе.
Та проходив місяць за місяцем, і юний орел запідозрив, що його мати не вміє літати.
Однак він не міг змусити себе здійнятися вгору і полетіти: бідолаху загнало у безвихідь почуття вдячності до курки, яка його виростила.