14 січня православні та греко-католики відзначають свято Обрізання Господнього та празник святого Василія Великого. Василій Великий прожив небагато і все своє життя присвятив служінню Богові та людям. Його називають «батьком грецького чернецтва й найпершим з усіх Отців» та митцем і апостолом пера.
Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що настає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Святе Євангеліє про це так говорить: «Як сповнилось вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні».
«Так було встановлено угоду між Господом Богом та ізраїльським народом, представником котрого був Авраам, — пояснює у проповіді владика Ігор Возняк, архієпископ Львівський. — Через обрізання кожен ізраїльтянин ставав учасником Божого благословення і обітниць, даних Богом вибраному народові, коли його життя було згідне з Божою Волею. Старозавітнє обрізання було праобразом новозавітнього хрещення».
Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все-таки Він їм добровільно підкорився і зберігав їх.
Про життя Василія Великого відомо небагато. Він народився 329 року в Кесарії Каппадокійській у благочестивій і багатій сім’ї. Першу освіту отримав від бабусі Мокрини, котра стала святою. Навчався Василій у школах Кесарії, Візантії та Афін. Йому запропонували роботу вчителя і адвоката, але хлопець прагнув іншого. Він подорожував Палестиною, Сирією, Єгиптом і, ознайомившись із подвижницьким життям святих пустинників, вирішив присвятити себе служінню Богу, в тридцять років охрестившись. Василій Великий зупинився в Понтійській пустелі і молився в убогій хатині. Разом із ним був святитель Григорій Богослов. З часом Василій став дияконом, священиком, а потім — єпископом.
За царювання імператора, Валента святителя почали переслідувати. Але у царя був хворий син — Галат. Жодні ліки й лікарі не допомагали. Дружина докоряла цареві, що син хворий тому, що цар виступає проти Бога і Церкви та її вірного слуги Василія Великого. Святий молитвами зцілив хворого.
Історики описали зустріч Святого Василія з Модестом, префектом Преторії. Він, запеклий аріянин, наказав спалити у кораблі 88 священиків. Модест покликав Василія до себе і пригрозив йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погрози святий спокійно відповів: «Грози мені чимось іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує».
Духовна спадщина Василія Великого — це догматичні, моральні, аскетичні, полемічні твори, пояснення Святого Письма і 366 листів.