26 вересня минає 9 днів, як на 83 році, після хвороби, обірвалося життя дорогої людини, чоловіка і дідуся Аркадія Івановича КУХАРЧУКА

Ти вічно житимеш у наших серцях. Спи спокійно, наш рідненький, і нехай свята земля буде тобі пухом. Царство тобі небесне.

Невістка, онук та всі рідні

23 сентября – 35 лет светлой памяти Виктора Пантилеевича БАНДУРЫ

На 33 году тяжёлой болезни оборвалась жизнь прекрасного человека, чудесного друга, доброго мужа, любимого отца. Зная о своей страшной болезни, он сказал: «Мне не страшно умирать, мне страшно, что меня не будут помнить». Прошу всех, кто знал Виктора, — вспомнить добрым словом. Вечная память и Царство небесное.

Родные

26 сентября проходит год, как трагически, в 16 лет, оборвалась жизнь нашей доченьки, сестрички, внучки, правнучки, хорошей подруги Елены Васильевны ВАХТИНОЙ

Как жить на свете без тебя?

Ты нашей радостью была,

И гордостью, и вдохновеньем,

Цветком земным И нашим утешеньем.

Но ты ушла…

И чувства лучшие с собою унесла.

Осталась пустота и боль в душе.

И только память будет помнить о тебе

До дней последних наших на земле.

Вечно скорбящие мама, папа, брат Саша, прабабушка, все родные, друзья

21 вересня минув рік, як обірвалося життя найдорожчої людини Віталія Володимировича ГРАБОВСЬКОГО

Здається, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі… Нехай серце з цим змириться. Що в очі вже не подивишся. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай там був тобі на небі, щоб любов наша тебе гріла, щоб пам’ять на землі зоріла. Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю рідної нам людини і просимо всіх, хто знав і пам’ятає нашого Віталія Володимировича, — згадайте його в цей день і пом’яніть добрим словом та щедрою молитвою. Царство тобі небесне і спокій душі твоїй.

Дружина, діти, рідні

27 вересня — річниця світлої пам’яті дорогої дружини, мами, бабусі Броніслави Теофіліївни ВИСОЦЬКОЇ

Дякуємо Вам, дорога наша, за кожну мить життя з Вами, за Вашу доброту і душевність, за терпіння, за вимогливість і розуміння. Ваші золоті руки ніколи не знали спокою, все вміли. Ваша безмежна любов, життєва мудрість держали і держать нас на землі, а ми не завжди могли відповісти взаємністю. Вибачте нас. З кожним днем розуміємо, що Ви для нас значили. Нам дуже не вистачає доброго Вашого серця і Ваших мудрих порад. Низький уклін Вам за все і вічна пам’ять.

Чоловік, діти, онуки, правнуки

2 жовтня минає рік світлої пам’яті Петра Степановича СОРОЧИНСЬКОГО

Хай молитва дійде до тебе, хай рай тобі буде на небі, хай пам’ять не згасає на землі. Низенько вклоняємося перед світлою пам’яттю рідної людини і просимо всіх, хто знав і пам’ятає його, згадайте і пом’яніть добрим словом та щедрою молитвою. Царство тобі небесне і спокій душі твоїй.

Сумуючі дружина, діти

26 вересня – 4 роки, як трагічно обірвалося життя дорогого чоловіка, батька і просто хорошої людини Василя Миколайовича ЯЩИШИНА

Ти пішов від нас, залишивши назавжди біль і смуток у наших серцях. Хто знав цю людину,— пом’яніть, а хто забув,— згадайте добрим словом. Земля тобі пухом. Царство небесне і вічний спокій душі твоїй.

Сумуючі дружина, діти

27 вересня минає 10 років світлої пам’яті Олександра Олександровича ШПІНЯ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурено калина, і добрим словом люди пом’януть.

Дружина, діти, онуки

26 вересня — 40 днів, як померла щирої душі людина, матуся, бабуся, дружина Ганна Миколаївна БАЛЮК

Ти покинула нас так рано, але твоя доброта, любов, твоя весела посмішка залишилися з нами назавжди. Не вимовити словами горе, від якого плачуть наші серця. Всі, хто знав нашу маму, — пом’яніть добрим словом і молитвою.

Вічно сумуючі син, невістка, онуки, чоловік та свекруха

26 сентября походит год, как нет с нами доброго, хорошего человека – моей лучшей подруги Елены Васильевны ВАХТИНОЙ

Тянулись дни, проходят ночи, вот год, как бросила ты нас. А кажется, что, может, придёшь и развеселишь опять. Как жаль, что время не вернуть, что изменить нельзя тот день, когда ушла, ушла ты насовсем, а, говорят, что время лечит, а мне не легче, совсем не легче. Как больно понимать, что никогда не увижу я тебя. Не послушаю тебя, вряд ли, радостно позвонишь и обрадуешь меня. Но тебя я не забуду, буду помнить я всегда твои карие глаза и светлую улыбку.

Подруга Маша