Полювання — специфічний вид відпочинку, що вимагає від мисливця знання місцевості, повадок дичини, сильної ­витримки та, відповідно, влучного пострілу. Воно незрівнянне за емоційним багатством вражень. У полюванні — свої традиції, звичаї та ритуали.
Сезон полювання минув. Мисливці чистять свої рушниці, підраховують трофеї, діляться враженнями, розповідають неймовірні історії тощо.
Проте, є мисливські служби, яким відпочивати ніколи. Вони дбають про мисливські угіддя: створюють кормові поля з посівом зернових культур, конюшини, проса, посадку топінамбуру, щоб протягом року дичина мала хорошу кормову базу. А це, відповідно, і ріст популяції мисливської фауни в угіддях.
Мова йде про районне Українське товариство мисливців та рибалок. Про справи мисливські ми попросили розповісти голову цієї організації С.М.М’ЯСКОВСЬКОГО.
— Станіславе Мар’яновичу, прикро, але ювілей, що відзначала минулого року ваша організація, пройшов поза нашою увагою. Але, як мовиться, ліпше пізніше, ніж ніколи. Отже, УТМР — 90. Не кожне підприємство чи товариство може похвалитися таким довголіттям.
— Так, минулого року в кінці вересня ми і справді відзначили 90-річчя своєї організації, яка, до речі, не побоюся цього слова, є однією з кращих в області. З нагоди цієї дати на святкування були запрошені ветерани районного товариства, колишні її керівники, зокрема, — Павло Адамович Москалець та Сергій Петрович М’якотін. До речі, Сергій Петрович є ровесником організації і ще має «порох у порохівниці»! Були запрошені також і представники влади, керівники лісомисливських господарств, голови ПСП, члени товариства. Вручалися цінні подарунки, почесні грамоти. Не можна не згадати і про народний вокальний чоловічий ансамбль «Хміль», який чудовими піснями порадував присутніх на святі.
— Очевидно, що за ці роки товариство виросло організаційно, зміцнилося. Чимало досягнуто позитивного. Проте, вести таке господарство — справа нелегка. Які її найголовніші особливості?
— Скажу коротко. Мисливське господарство УТМР ведеться згідно з вимогами Закону «Про мисливське господарство та полювання». І наша робота контролюється державними структурами. За минулий рік було проведено три перевірки, і ми отримали належний результат. Адже за проведенням полювання стоїть не тільки сам процес полювання, а й клопітка робота: охорона мисливського фонду, проведення біотехнічних робіт, заготівля кормів, підгодівля диких тварин у зимовий період. І все це покладено на плечі мисливців та єгерів.
— Не всі читачі, мабуть, розуміють термін «біотехнічні роботи».
— Це — облаштування підгодівельних майданчиків для копитних та хутрового звіра, встановлення солонців, оскільки сіль дичині потрібна протягом усього року.
— Чи великий у вас сьогодні колектив?
— Не маленький! По місту і району на 1 січня 2012 року налічується 613 мисливців!
— Чималеньке військо! А як пройшов сезон полювання?
— Кінець минулого року і його початок практично були без снігу, тож, говорячи мовою мисливців, підняти на постріл зайця по чорнотропу було важко. Сніг випав уже після Нового року, під кінець полювання, тож із зайцями трохи не пощастило. А ось стосовно хижака: з червоною лисицею — показники набагато кращі. Минулого року було підстрелено триста голів, цього року — двісті сімдесят.
— Що впливає на такий результат?
— По-перше, в районі вже третій рік діє програма щодо оздоровлення Новоград-Волинського району від сказу, основним розповсюджувачем якого є саме цей звір. На ці заходи з районного бюджету кожен рік виділяється п’ятнадцять тисяч гривень, які йдуть на заохочення тих мисливців, хто вполював лисицю. На кожного — по п’ятдесят гривень. По-друге, зріс попит на хутро червоної лисиці, вартість якої сьогодні складає більше ста гривень. Тому ці дві складові і дали такий результат. Щодо ліцензій на копитних. За затвердженим лімітом, організація отримала 17 ліцензій на дикого кабана, чисельність якого у наших лісах не зменшується. Щоправда, із сімнадцяти ліцензій мисливці змогли добути чотирнадцять голів. Дев’яносто відсотків ліцензій отримали первинні організації району.
— Як минула цьогорічна зима для вашої організації?
— Скажу відверто: видалася складною. Сніг, що випав після річних свят, був глибокий, подекуди сягав до сімдесяти сантиметрів. Диким тваринам у таких умовах прогодуватися важко. Вони змушені концентруватися в місцях підгодівлі. Саме від того, як спрацює єгерська служба та мисливці з викладкою кормів, залежатиме майбутня популяція як копитних, так і зайця-русака.
— А як же ви самі в угіддя доставляли корми?
— Для цього були мобілізовані всі мисливці та єгерська служба. Були задіяні автомашини, трактори, щоб пробити дороги до цих місць Нерідко до місця перебування звірини доводилося корми доставляти підводами, а часом і на лижах. Як би важко не було, але тварин напризволяще не залишили.
— Станіславе Мар’яновичу, чи не навідується вовк в угіддя, де перебувають інші тварини? Адже цей звір становить для них неабияку небезпеку? Разом із тим, скільки вовків уполювали останнього сезону?
— Насамперед скажу, вовк — хитрий звір. Якщо зробити аналіз, то за останній час популяція вовка зросла. Його міграція до нашого регіону проходить із сусідніх північних районів нашої області.
— З чим це пов’язано?
— На мою думку, тому що територія нашого району є вільною в плані заселення вовком. Це говорить про те, що вовк у наших угіддях не затримується. Тобто, в зимовий період єгерська служба всіх користувачів, у першу чергу державних, дбає про те, щоб знищити цього хижака, який завдає багато шкоди дичині. Відомо, що за рік вовк вживає від 800 до 1200 кілограмів м’яса. Не складно порахувати відповідний збиток мисливському господарству. За минулий рік добуто п’ять вовків у Городницькому лісгоспі, два — в Новоград-Волинському ДЛМГ і один — в угіддях нашої організації.
— Станіславе Мар’яновичу, які плани на майбутнє?
— Найважливішим для нашої організації є популяція дичини, збільшення її чисельності. Також плануємо побудувати вольєр для вирощування молодняка фазана з випуском частини в мисливські угіддя, а частину — для мисливців під постріл. А на завершення хочу всім мисливцям, у першу чергу, побажати міцного здоров’я і завжди брати участь у великому дійстві, яке називається — полювання!
— Дякую за розмову!