12 березня, близько 17 го-дини, на 247 км автодороги «Київ-Чоп», у межах населеного пункту с.Дідовичі Новоград-Волинського району відбулося зіткнення автомобіля «MERCEDES-ВЕNZ-240» під керуванням водія Р. із трактором МТЗ-80, яким керував тракторист А., від чого автомобіль «MERCEDES-ВЕNZ-240» відкинуло на ліву смугу руху західного напрямку, де останній зупинився.
Після чого водій мікроавтобуса «MERCEDES-ВЕNZ Sprinter-313», підсудний гр-н М., рухаючись у західному напрямку, на вказаній ділянці автодороги, порушивши вимоги п.п.2.3 «б»; 12.1; 12.3; 12.4; 31.4.1 Правил дорожнього руху України, скоїв дорожньо-транспортну пригоду за ­наступних обставин: керуючи вказаним мікроавтобусом по лівій смузі автодороги «Київ-Чоп» із технічно ­несправною гальмівною системою (з відсутніми гальмовими механізмами задніх коліс), перевозячи пасажирів, був ­неуважним, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував особливостей вантажу, що перевозиться, стану свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Водій мікроавтобуса перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, після чого, виявивши попереду на своїй смузі руху перешкоду — автомобіль «MERCEDES-ВЕNZ-240», що потрапив у ДТП, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки свого транспортного засобу. Внаслідок цього передньою частиною облицювання бампера свого мікроавтобуса здійснив зіткнення із правою боковою частиною автомобіля «MERCEDES-ВЕNZ-240», що спричинило пасажиру мікроавтобуса тілесні ушкодження у вигляді перелому правої плечової кістки.
У наведених умовах дорожнього руху, водій М. порушив вимоги п.п.2.3 «б»; 12.1; 12.3; 12.4; 31.4.1 Правил дорожнього руху України, керував технічно несправним транспортним засобом, при цьому не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не врахував стану свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, своїми діями створив небезпеку для руху, що загрожували життю громадян, завдав матеріальних збитків, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу.
Під час досудового слідства було призначено автотехнічну експертизу, відповідно до висновку якої порушення водієм мікроавтобуса «MERCEDES-ВЕNZ Sprinter-313», громадянином М., вимог Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
У судовому засіданні підсудний свою вину у пред’явленому йому обвину­ваченні визнав повністю та пояснив, що 12.03.2009 року керував мікроавтобусом «MERCEDES-ВЕNZ Sprinter-313», в якому гальмівна система знаходилась у ­несправному стані, (відсутні гальмові механізми задніх коліс). Дану технічну несправність він виявив, коли повертався з міста Києва до м.Дубно. На станцію техніч­ного обслуговування не звертався з приводу усунення несправності. У межах населеного пункту с. Дідовичі Новоград-Волинського ­району рухався зі швидкістю 80-90 км/год. Попереду руху свого мікроавтобуса побачив автомобіль «MERCEDES-ВЕNZ-240». Своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху свого авто, в зв’язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-ВЕNZ-240», який стояв на проїжджій частині дороги після ДТП. Потерпіла гр-ка І., яка була пасажиром його мікроавтобуса, отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому руки.
Неодноразово судові засідання відкладались у зв’язку з неявкою підсудного в судові засідання, які він мотивував хворобою, однак жодних підтверджуючих даних про це до суду не надавав. За клопотанням прокурора підсудному гр-ну М. було змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.
У наступне засідання підсудний був доставлений спецетапом із СІЗО м.Житомир.
Потерпіла в судовому засіданні не наполягала на суворому покаранні підсудного, тобто на позбавленні волі, просила лише задовольнити її позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також витрати на явку до суду (підсудний та потерпіла проживають на території іншого обласного центру).
По даній справі були призначені судово-медичні, технічна, трасологічна, автотехнічна експертизи. Кожна з них лише підтверджувала вину гр-на М. у виникненні даної ДТП та спричиненні гр-ці І. вказаних вище тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні було встановлено, що гр-н М. раніше не судимий, не працює. Разом з тим, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має 2 неповнолітніх дітей.
За пропозицією державного обвинувачення гр-на М. було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді 3 років ­обмеження волі без ­позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України гр-на М. від відбування покарання звільнено з випробовуванням з іспитовим строком (два роки) та покладено обов’язки не виїжджати з місця проживання без ­дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання та навчання.
Запобіжний захід вироком суду було змінено зі взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнено з-під варти із залу суду. Також було задоволено позов потерпілої про стягнення матеріальної та моральної компенсації з винної особи.
Однак, після винесення ­вироку, гр-н М. змінив свою позицію захисту та до апеляційного суду Житомирської області подав апеляційну скаргу про скасування вироку та закриття кримінальної справи, оскільки вже на той час вважав себе невинним у скоєнні даного злочину.
Розглянувши дану справу у відкритому судовому засіданні апеляційний суд погодився з висновками Новоград-Волинського міськрайонного суду та залишив вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Залишається сподіватись, що, незважаючи на застосування іспитового строку, гр-н М. все ж зробить висновки для себе та не скоїть протягом іспитового строку нових злочинів, виконуватиме покладені на нього судом обов’язки. Лише за таких обставин після закінчення іспитового строку він вважатиметься таким, що раніше не судимий.