Денису було двадцять із хвостиком. До фізичної праці його не тягло. Промишляв дрібними крадіжками. Його батьки пиячили, тому жив він у своєї бабусі Марії Павлівни. Хоча й та не була проти перехилити чарчину, коли до неї на гостину навідувалися її знайомі подруги такого ж віку, особливо тоді, коли Марія Павлівна отримувала пенсію.
«Гуляв» з ними і Денис.
А якось одного разу сусідка зауважила подрузі:
— Ти б його відшила від нашої компанії чи що? Навіщо зайве наливати?
Марія Павлівна на це зауважила:
— А пам’ятаєте, як у нас нічого не було і голови тріщали, то Дениска полікував нас. І не раз було таке.
Цього разу грошей не було ні в кого. Старі жінки з великою надією в очах дивилися на хлопця, а той — на них. Потім зрештою збагнув, що бабцям потрібна термінова допомога.
Поцікавився:
— Що, до ранку не протягнете?
Одна із сусідок приречено відказала:
— Швидше ноги протягнемо. Виручай.
Денис запропонував:
— Чифірчику наколотіть.
Друга бабка, схожа на гарбуз, здивовано вирячилася:
— Ми ж не тюремники якісь!
Хлопець здивовано спитав:
— А я що — тюремник?
Його та не зрозуміла:
— А до чого тут ти?
— Я не сидів, а чифір то п’ю!
— А-а-а-а!
— Бе!
— Не можна так зі старими людьми.
Денис реготнув:
— Та вами ще орати поле можна!
— Маріє! — дама-гарбуз недобре зиркнула на подругу. — Він що, знущається з нас?! Чи головою об стінку вдарився?
Хлопець також показав зуби:
— Будете наїжджати — нічого не принесу!
— Ну, заспокойтеся, патякали! — зрештою втрутилася в перепалку Марія Павлівна. — І ти, внучку, зважай на наш вік.
— Зважаю, зважаю, — буркнув Денис і почав шукати теплу вдяганку.
— Ти хоч довго не пропадай, — попросила його Марія Павлівна.
— Як вийде, — посміхаючись, кинув на ходу їй онук.

«Веселі» бабусенції тоді ще й не здогадувалися, що їхній рятувальник того вечора додому не повернеться. Не прийде він і на ранок. Захвилювалися. Тобто, не стільки переживали за долю хлопця, скільки за його «нечесний» проступок.
— Мабуть, твій онучок, — дорікала Марії Павлівні сусідка-гарбуз, — дорогою видудлив усе сам і тепер десь лежить у кущах. Або у якоїсь хвойди пригрівся.
— Він не такий, — заперечила Марія Павлівна. — Раз пообіцяв, то… Тут щось інше.
— А що ж іще?
— У якусь халепу вскочив.

Марія Павлівна, як у воду дивилася. Того вечора Денис, обходивши «свої» точки, оковитої ніде не знайшов. А коли проходив повз місцевий кіоск, що самотньо тулився біля зупинки, у хлопця народилася ідея. Одне слово, він розбив скло в торговій точці, заліз усередину і потягнув два десятка пляшок з пивом. А на додаток — ще й лампочку викрутив.
Міліціянти, котрі в той час проїжджали тим районом і затримали підозрілого молодика з важкенькою торбою, та доправивши його до відділку, здивовано спитали:
— А лампочку навіщо викрутив?
— Денис здвигнув плечима:
— Не знаю.
— Може, вдома перегоріла?
— Ніби всі горять.
— То навіщо викручував?!
— Не знаю.

Покарання за подібну витівку наступне: штраф від 850 до 1700 грн. або громадські роботи, можуть арештувати на півроку або й посадити за грати до трьох років
Це — в перспективі. Але «веселі» бабусі ноги тоді не протягли. Вони мужньо чекають на Дениса.