10 березня — 9 днів, як передчасно пішла з життя наш класний керівник — Катерина Антонівна МАРЦИНОВСЬКА

Невимовно сумно заходити до класу, коли не бачимо Вашої посмішки, Ваших люблячих очей. Як важко без Вашої мудрої поради, щоденної підтримки. Але Ви завжди поруч з нами. Таких як Ви не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Земля Вам хай буде пухом і вічне Царство в Небесах!

Учні 11-Б класу ЗОШ №9 та їх батьки

10 марта — 40 дней, как перестало биться сердце нашей милой подружки — Люды МОЛЧАНЮК

Очень рано ты ушла в светлую вечность, не успев никому сказать «прощай»… В наших сердцах, нашей памяти и наших мыслях ты будешь всегда. Живой тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно. Вечный покой твоей душе.

Татьяна Якубовская, семья Исаловых, семья Гнитецких

8 березня минає 40 днів, як не стало Михайла Яковича СУРОВЦЯ

На душі і в серці — біль, печаль і сльози, які ніколи не висохнуть. Знаємо, що тебе ніколи не дочекаємося з дороги, з якої немає вороття. Пам’ять про тебе буде вічно жити в наших серцях, ти був добрий. Прости нас, рідний, що ми і лікарі тебе не врятували. Таких як ти не забувають. Не можемо ми змиритися, що ти лежиш у могилі. Ось-ось відкриються двері і з’явишся в хаті своїй і скажеш: «Добрий вечір, я вже повернувся до хати своєї, у рідний свій дім, до своєї сім’ї, до родини». Якби ти довше жив, то були б ще щасливі діти, онуки. Опустіло все без доброго, працьовитого тата, дідуся. Бог наділив тебе золотими руками, щедрою душею. Вже ніколи не зустрінеш, не допоможеш, не порадиш. Плаче серце, болить душа, як ти був потрібен нам. Хай твій спокій оберігають краплини роси. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш. Ти заслуговуєш Божого тепла і Царства Небесного. Спи спокійно. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Сумуючі дочка, син, внуки, всі рідні

8 марта — 40 дней, как ушёл из жизни наш дорогой человек — Михаил Яковлевич СУРОВЕЦ

Никто не смог тебя спасти, ушёл из жизни очень рано; но светлый образ твой, родной, мы будем помнить постоянно. Все, кто знал, — вспомните добрым словом и помяните.

Скорбящие жена, семья Тарасенков, друзья

10 березня — 6 років, як трагічно загинув Станіслав Миколайович ЖИЖЕНКО

А життя все летить, забирає літа, ти у серці лишивсь, мов зоря золота… Всі, хто знав і пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою. Царство Небесне тобі, наш ріднесенький, та вічний спокій.

Вічно сумуючі мама, сестра з чоловіком, хрещениця Надія, всі рідні

13 березня минає 40 днів, як немає з нами Людмили Леонідівни КОВАЛЬСЬКОЇ

Якби могла ти довше жити — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких як ти не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство тобі Небесне та вічний спокій, наша рідненька.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онучки та рідні

9 березня минув рік, як пішов з життя чоловік, дідусь, батько — Анатолій Лазарович ПРИЙМАК

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити, лишився біль, печаль одна. Царство тобі Небесне та вічний спокій, дорогий наш.

Вічно сумуючі дружина, син, невістка, онука

11 березня минає 9 років світлої пам’яті Марії Сергіївни БОРИСЮК

Вічна пам’ять. Царство Небесне. Пам’ятаємо, сумуємо.

Рідні

9 березня — рік світлої пам’яті Петра Петровича МЕЛЬНИКА

На душі і в серці біль, печаль та сльози. Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі, та оселився ти в далекім полі, де світить сонечко, шумлять вітри, співають жалібно птахи, на квітах роси — то незабутні наші сльози. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і святою молитвою. Царство Небесне і вічна пам’ять.

Дружина, діти, онуки

10 марта — 9 дней, как ушла из жизни дорогая наша мамочка, жена и бабушка — Светлана Григорьевна ВОЙТОВИЧ

Не простившись ни с кем, не сказав всем прощай, скрылась ты в темноте, лишь оставив печаль. Сжигает боль, болит душа, от горя катится слеза. Ушла от нас ты очень рано, мы не смогли тебя спасти. Глубокая на сердце рана, пока мы живы,— жива и ты. Вечный покой твоей душе и Царство Небесное.

Вечно скорбящие муж, дети, внуки

13 березня минає 4 роки, як не стало з нами нашого люблячого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Михайловича ЗАРУЦЬКОГО

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі, а пам’ять на землі зоріла. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

14 березня минає 40 днів, як трагічно обірвалося життя люблячого і турботливого чоловіка і дідуся — Анатолія Васильовича БІЛОУСОВА

Лебединим пухом Вам земля і Царство Небесне.

Сумуюча Євгенія