4 мая — год, как ушла из жизни наша любимая доченька, сестра, внучка — Валерия Михайловна НАУМЕНКО

Её душа останется чиста. Но как мне жить без этого креста? Как жить без этих милых, добрых глаз? Без них — во всякий день и всякий час? С ней ни о чём теперь не говорить, не целовать, не гладить, не будить, и Господа уже не умолять хоть чуточку страдания унять, и вместе с нею боли не терпеть, и избавленья больше не хотеть, как спать спокойно ночи напролёт и знать: она вовеки не придёт? Привыкнуть: ничего уж не вернуть, благословить её в последний путь — путь новой жизни, вечной, неземной, незнаемой, таинственной, иной. Жить без неё — и, в то же время, с ней. Стать рядом с этим ангелом мудрей. Благодарить судьбу: она была и столько счастья в жизни нам дала!..

Вечно скорбящие, мама, папа, брат, бабушка и родные

Минає рік, як страшна хвороба з непереборною силою вирвала з життя і віднесла у вічність чудову та талановиту дівчинку — Валерію НАУМЕНКО

У нашій пам’яті назавжди закарбувалися її сонячна посмішка та веселі очі. Ця маленька тендітна дівчинка стала для усіх нас взірцем сили духу та невичерпного оптимізму. Наші серця наповнені болем, а очі налиті сльозами. Ми пам’ятаємо і сумуємо. Ми співчуваємо рідним та близьким. Лєра мала бути Вашою радістю та надією, а стала невиліковною раною. І ми єднаємось із Вами у поминальній молитві і розділяємо Ваше горе. Вічна пам’ять та Царство Небесне!

Учні 5-В класу школи №4, вчителька молодших класів Степчин С.Л., батьки класу

6 мая — 40 дней, как ушёл из жизни дорогой и близкий нам человек, полковник в отставке, участник боевых действий — Феликс Адольфович БЕЛЯК

Вечный покой и вечная память.

Скорбящие жена, дочь, сын, зять, невестка, внуки, правнуки

Таких, як ти, не забувають,

таких лиш вічно пам’ятають...

3 квітня минає 40 днів, як перестало битися любляче і щире серце дорогого Олександра Григоровича БУЧИНСЬКОГО

Боляче і гірко усвідомлювати, що немає такої сили у світі, яка могла б тебе нам повернути… Ти пішов від нас так рано, ніхто не зміг тебе спасти. Лишилась у серці вічна рана, ти нас прости, прости, прости… Дякуємо за те, що ти був у нас. Вічний спокій і Царство Небесне твоїй душі.

З глибоким сумом дружина, сини, невістки, онука, рідні, друзі

Забути не в силі, вернути не в змозі…

5 травня минає 5 років, як перестало битися любляче серце дорогого Олександра Пилиповича СИМОНА

Як швидко плине час…Пішов від нас ти так раптово й дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожна рана, бо ти ж пішов не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка… Що ж, рідний наш, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Нехай Господь оберігає твою світлу і добру душу.

З глибоким сумом дружина, донька, син

2 мая — год, как перестало биться сердце любящего мужа и отца — Виктора Александровича КАРПЕЙЧИКА

Ты там, где кончается небо, где солнце берёт свой исток. Ты там, где никто раньше не был, ты там, где живёт только Бог. Ты там, где кончаются звёзды. Где ночь выбирает свой цвет, где в небо впиваются сосны, где мир зарождает рассвет. Опять пелена на ресницах, когда я с тобой говорю. Я в церковь пойду помолиться за светлую душу твою…

Всегда любящие жена, детки

3 травня минає 9 днів, як пішла з життя наша дорога матуся, бабуся і сестричка — Ольга Іванівна ТКАЧЕНКО

Хто пам’ятає — пом’яніть. І сліз не треба, найкраща нагорода — це наша пам’ять. Спи спокійно, наша рідненька.

1 мая — 40 дней, как нет нашей подруги — Надежды Васильевны СУРИНОЙ

Не выразить словами всей печали. В слезах и памяти — всегда ты с нами. Помним, любим скорбим.

Друзья с рынка «Урожай»

2 травня минуло 9 днів, як перестало битися серце нашого рідного Володимир Миколайовича ВАКАЛЬЧУКА

Немає у світі таких слів, щоб передати наше горе. Ніколи нам не забути той страшний день, коли підступна смерть вирвала тебе від нас. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, сини, невістка, онуки

6 травня — річниця світлої пам’яті Сергія Федоровича РОСОВСЬКОГО

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала Тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як Ти усім нам потрібний. Хай Твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш, Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Рідні

8 травня минає 8 років світлої пам’яті дорогого татуся, люблячого дідуся, прекрасної людини — Анатолія Івановича КАРПОВИЧА

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю дорогого татуся. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть у наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай Господь дарує Царство Небесне і Вічну пам’ять, а свята земля береже Ваш сон. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою. Вічний спокій Вашій світлій душі.

Сумуючі дочка, зять, син, невістка, онуки, правнуки та всі рідні

4 травня минає 12 років, як пішла з життя Катерина Родіонівна БУРАК

Низько вклоняємося перед тобою, наша рідненька. Завжди будемо пам’ятати. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дочка, онук, брат з сім’єю, вся рідня

2 травня минуло 40 днів з дня смерті дорогого чоловіка, люблячого батька та дідуся — Василя Івановича ПШЕНИЧНОГО

Якби міг ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, ти був найкращий в світі тато, дідусь і чоловік. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, вічна пам’ять, дорогенький наш.

Вічно сумуючі дружина, діти, внуки, правнуки та всі рідні

6 мая — 10 лет, как погиб Анатолий Иванович БОРОВСКИЙ, а 22 июля исполняется 4 года, как умерла его мама — Нина Францевна БОРОВСКАЯ

Светлая память и Вечный покой.

Боровские Иван, Владик, Настя и Себастьян

2 травня минуло 3 роки, як немає з нами нашого синочка, чоловіка і татуся — Володимира Анатолійовича ГОНЧАРУКА

Він був гарним сином, добрим чоловіком, батьком, залишив світлу пам’ять про себе в серцях усіх, з ким жив, спілкувався. Важко жити без тебе, рідний. Ти для нас — живий і незабутній. Царство Небесне тобі, вічний спокій душі.

Вічно сумуючі мама, дружина, діти, тесть, куми Фіщуки, куми Ковальчуки