Артем терміново «визвав» Богдана до себе додому. Мовляв, давно не бачилися, час невпинно летить. Треба зустрітися, поговорити, дитинство-юність згадати.
Богдан на пропозицію друзяки дитинства залюбки погодився. Примчав наступного дня.
— Молодець, Богданчику! — обіймав приятеля Артем і міцно тиснув руку.
Богдан ледь вирвав свою з цупкої правиці колишнього боксера.
— Розчавиш! Ну й сили в тебе!
— Ато! — похизувався Артем, випинаючи біцепси. — Для мене сто кілограмові мішки — що пупсики! І чого я тебе, друзяко, тримаю в порозі? Проходь, роздягайся, розказуй, як ти?
— А що розказувати, Артеме. Нічого нового недодам. Те, що говорив по телефону. Працюю, маю дружину, двох синів і дочку. Живемо — не тужимо. А ти, як поживаєш?
— Майже, як ти! — регочучи, відказав приятель. — Тільки роботи в нас інші, і на одного сина в мене менше!
— А де вони?
— Будуть трохи пізніше. А тепер — до столу. До столу! Перекинемо по «соточці», закусимо оселедчиками і — поринемо у спогади! А згадувати є що? Еге ж, друзяко?!
— Що є, то є!
Старі друзі сіли до столу, випили по чарчині, потім — по другій. Хміль пішов гуляти жилами.
— Чуєш, Богданчику! А давай покажу свої колишні успіхи у боротьбі!
— Ти хочеш, щоб я з тобою змагався?
— Ну, а що?!
— Та ти мене з першого удару завалиш!
— Ну я ж не дитя, розумію, що до чого.
І справді, Артем «прикладався» до Богданового обличчя не на повну силу, але й себе не давав на поталу. Тому цей тренувальний бій безумовно завершився на користь екс-боксера.
Після «поєдинку» товариші повернулися до столу. Зігріли тіло й душу ще кількома «соточками».
Тут із роботи повернулася господарка оселі. Чоловікам не заважала, усамітнилася в кімнаті.
А Артемові захотілося продовження борні.
— Покажу тобі, Богданчику, свої коронні номера!
— Може, досить, Артеме. Дружина прийшла.
Той, реготнувши, кинув:
— Нічого. Ми її не чіпатимемо! Підводься.
Богданові черговий спаринг не сподобався. Артем вже себе не контролював і завдавав усе потужніших ударів.
Богдан також почав відбиватися по-серйозному.
Артема це неабияк розізлило, і він почав кусати свого суперника.
— Гей, ти чого? — вирячився Богдан. — Припини!
Однак Артема годі було спинити. Вибравши момент, він просто вчепірився зубами у Богданів ніс і… відкусив його. Щоправда, лише кінчик.
— Тайсон пришиблений, — вичавив Богдан і втік із «рингу».
Тоді Артем свою агресію спрямував на дружину. Почав лупцювати її.
А коли дружині вдалося вирватися, вона викликала міліцію.
Дебошира заарештували. Згодом він отримав 5 років позбавлення волі. А ще винуватцю доведеться відшкодувати потерпілому приблизно сорок тисяч гривень компенсації за моральні збитки.