Люди проголосували за визначеність, передбачуваність та замирення країни, припинення протистояння й конфліктів, збереження цілісності України. Причому поступили відповідально — вибори Президента відбулися в один тур.
Правда, цьому «допомогли» й сепаратисти та їх натхненники усередині держави та за її межами. Вибори зірвати їм не вдалося, проте своїми діями зменшили явку виборців, у Луганській та Донецькій областях вони були значною мірою унеможливлені, що й зіграло на користь П.Порошенка, позбавило наше суспільство ще трьох тижнів очікувань остаточного результату.
Зазвичай вибори — це завжди протиставлення позицій, можливість альтернатив. За наших умов над чесним зіткненням аргументів домінували намагання підіграти настроям людей, витончені інтриги та комбінації, різноманітні домовленості та їх недотримання, результати чого дадуть знати про себе в наступний період.
Тепер час виконувати обіцяне й довгоочікуване нашими людьми. Більше того — й світом. Проте, як це не парадоксально звучатиме, головне зараз для переможця — не чіплятися, як це було дотепер, за поділ політики — чи то СІЛА, ЄС чи Росії, а продемонструвати, що Україна сама спроможна визначити свою долю.
Потрібно проявити справжню твердість і послідовність в обстоюванні інтересів України та народу. І самостійність в опорі на суспільство. На ділі продемонструвати уважну увагу до потреб усіх регіонів, не йти за настроями окремих суспільних груп і регіонів, а опиратися на узагальнені думки й настрої всього українського загалу.
Лідер країни зобов’язаний збудити й поєднати творчу енергію людей з вивіреністю й твердістю власних переконань, з прозорими нормами командної роботи.
Усім учасникам президентських перегонів треба усвідомити, що сьогодні критично важливо не тільки вигравати, але й уміти гідно програвати та перетворювати невдачі в загальний успіх як фундамент своїх же майбутніх перемог.
Україні сьогодні потрібне головне — мир, справедливість, зосередження на економіці. Останнє потребує особливої і першорядної уваги. У книзі Герхарда Шредера (колишнього канцлера Німеччини) «Решения. Моя жизнь в политике» (М. — Изд-во «Европа», 2007) міститься точний виклад складності трансформацій на пострадянському просторі: шлях виходу з командної економіки потребує довготривалих зусиль для усунення невідповідності між культурою та суспільним досвідом — і багато грошей.
А нам, до того ж, потрібно ще й припинити війну в Україні.
Під час останнього перебування на окрузі (23-24 травня) до мене підійшла дівчинка і зі сльозами на очах промовила: «Поверніть мого батька, який зараз служить на Луганщині (в Сватові), я хочу його бачити живим». На сьогодні це можуть сказати тисячі дітей, дружин і батьків, які хочуть, щоб їх рідні були поруч з ними і живими.