Вадим провів Лесю до під’їзду.
— Коли знову зустрінемось?
Дівчина знизала плечима:
— Не знаю.
— А давай завтра.
— Завтра не можу.
— Чому?
— Білети зубритиму.
— Тоді до зустрічі.
— До зустрічі.

Йому на вигляд було років тридцять, і він хотів пропустити дівчину до ліфта. Проте Леся відмовилася:
— Дякую! Проходьте ви.
Той не поспішав. Галантно простягнув руку в напрямку ліфтового проходу:
— Прошу!
Лесю вже раз хотіли згвалтувати. Щоправда, в дворі. Пізно ввечері. Але в той час з’явилися на вулиці сусіди по під’їзду, і зловмисник розчинивсь у темряві. Про той випадок наступного дня розповіла своєму хлопцеві Вадиму. Той одразу потягнув дівчину до магазину, аби купити їй «шокера». Включив його, дав потримати Лесі. Але в очах дівчини прочитав, що вона не зможе ним скористатися. Тоді просто спитав: «Зможеш?» — Вона відповіла: «Ні». Тепер Леся про це пошкодувала. Відійшла вбік. А відтак хотіла рушити до сходинок. Проте незнайомець раптом заступив їй дорогу.
— Куди так поспішаєш?
Дівчина сердито відказала:
— Не ваше діло!
Молодий чоловік різко змінився на обличчі. Воно посуворішало, очі звузилися. Він мовчки посунув на дівчину.
Та Леся кинулася до першої-ліпшої квартири. Потім — до другої. Натискувала кнопки дзвінків.
А він навіть не злякався. натомість ошкірився:
— Що, не відчиняють? От лихо!
І просто накинувся на юначку.
Однак Леся не здавалася. Кричала, як могла, відштовхувала насильника.
А той учепився в дівчину, наче реп’ях у одяг.
Потім, здається, Леся по-
дряпала йому лице.
Він завив і, впавши на коліна, вкусив дівчину за стегно.
Леся заверещала. Так пронизливо, що нападник злякався і кинувся навтьоки.
А десь через хвилину, поки Леся оговтувалася, відчинилися двері однієї із квартир. З неї визирнула голова немолодої жінки, котра поцікавилася:
— Втік?
Леся вибухнула гнівом:
— Утік!!! Сволоти!! Дивились у вічко й чекали?! Дивилися: згвалтує чи ні?! Зарази! Непотріб!
Після цих слів дівчина кинулася вверх по сходинках. Увірвавшись у свою квартиру, впала на ліжко і, важко дихаючи, бубоніла:
— Що за народ? Прогнили своїм нутром! Це ж навмисне чекала, відьма! Дивилася, що буде далі! Дивилася і ждала!
Уже потім, дещо пізніше, Лесю осінило: «Я ж не подзвонила в міліцію!»
Проте першому зателефонувала Вадимові, а вже потім — правоохоронцям. І це десь через дві години після інциденту біля ліфта.
Проте пошуки нападника тривають. Та чи вийдуть міліціянти на його слід, — покаже час.