Вони прилетять, щоб захистити нас. А ми їх ніколи не забудем… Ці слова з пісні не можуть залишити байдужими жодного, хто відчув біль від втрати у жахливому кровопролитті на нашій землі, кому свято нестиме пам’ять про загиблих, у своїх душах крізь роки.
Минулої п’ятниці подвір’я четвертої школи було урочистим. Під сумну, пронизуючу наскрізь мелодію вальсу, символічно, в останнім своїм танку, кружляло пожовкле листя. Школярі, вчителі, однокласники, друзі, рідні, представники органів місцевого самоврядування стали учасниками мітингу на честь відкриття меморіальної дошки загиблим в АТО випускникам школи — Миколі Лісовському, 1976 року народження (випуск 1994 року) та Олександру Гордійчуку, 1983 року народження (випуск 1999 року).
Ходили вилиці у військових побратимів, адже ще зовсім недавно їм доводилося ділити юшку з одного казана, стояти пліч-о-пліч за свою Україну, а сьогодні вони з усіма присутніми вшановують пам’ять друзів, які поклали своє життя у пекельному бою в Степанівці,13 серпня 2014 року.
Трагедія родин Лісовських та Гордійчуків — це трагедія нашого міста й держави. Колектив школи на чолі з директором Валентиною Сільвертюк звернувся до міської влади та батьківської громади школи з ініціативою про встановлення пам’ятної дошки на приміщенні школи, щоб увічнити пам’ять про своїх випускників.
Багато гарних слів жовтневого ранку лунало на адресу героїв від класного керівника, рідних, однокласників. Пролунали слова вдячності й шани від першого заступника міського голови Миколи Усенка із надією на те, що ця меморіальна дошка стане останньою і не повторяться більше ті моторошні часи. А ще йому надано велику честь відкривати пам’ятну дошку разом із директором школи та головою учнівської ради.
Учасник бойових дій, підполковник та в.о. командира 30-ї бригади Роман Михальчук повідомив усім, що від 22 липня 2015 року Миколі Лісовському посмертно присвоєно звання підполковника.
Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв. Микола та Олександр із мармурової дошки щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядами учнів, нагадуватимуть кожному, що вони поклали найцінніше — життя, щоб усі жили в мирній, незалежній Україні.
Низько схиляємо голови перед матерями, батьками, дружинами та дітьми героїв.
Окрема подяка Руслану Ємбергенову за спонсорство при виготовленні меморіальної дошки.