Обов’язок особи, яка вчинила злочин, зазнати кримінальної відповідальності, реалізується в межах кримінально-правових відносин. Держава як один із суб’єктів цих відносин має право не тільки піддати цю особу заходам кримінальної відповідальності, а й відмовитися від цього за наявності підстав, передбачених кримінальним кодексом України. Відповідно до ст.44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. Таким чином, повноваження держави обмежені кримінальним кодексом, який містить вичерпний перелік підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.2 ст.44 КК, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється винятково судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Звільнення від кримінальної відповідальності — це реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється за наявності підстав, передбачених кримінальним кодексом, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встановлених законом за вчинення цього злочину.
Особлива частина кримінального кодексу передбачає й спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, одна з таких підстав передбачена ч.3 ст.263 КК України: «Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою статті 263 КК, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої». За вчинення злочину, передбаченого ст.263 КК України (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) передбачена відповідальність:

• за ч.1 Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років;


• за ч.2 Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу караються штрафом від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин, або арештом на строк від 3 до 6 місяців, або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років.

Пункт 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 року роз’яснює, що під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, яка, згідно з ч.3 ст.263 КК України, є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів, за власним бажанням передає його відповідному державному органу.
Так, ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду громадянина Ч. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.263 КК України, у зв’язку з добровільною здачею органам влади холодної зброї (кастета). Згідно з матеріалами кримінального провадження, громадянин Ч. звернувся до працівників Новоград-Волинського РВП, подав заяву, якою виявив бажання добровільно видати наявну в нього холодну зброю, у вчиненому щиро розкаявся та дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності.
Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правових відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту ця особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягар кримінальної відповідальності. Тобто, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначним, підлягає забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидивів, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Разом із тим звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для неї підстав.