Щороку з нагоди 14 лютого «Звягель» отримує «валентинки» від закоханих читачів. Це — прекрасно, що час іде, життя змінюється, а наша традиція дарувати тепло сердець залишається незмінною! У лютому недаремно є свято закоханих — адже холодна, сніжна зима вже добряче набридла, а на поріг наших душ поспішає тепле дихання весни.
Будемо раді, якщо ці зізнання надихнуть вас, шановні друзі, на романтичний настрій і подарують цікаві ідеї.
Шановна редакція газети «Звягель»! Щиро вдячна за улюблену рубрику привітань до дня Святого Валентина! Хочу привітати з чудовим святом свого коханого чоловіка
Дмитра Леонідовича, батька двох чудових діток — Елеонори та Давіда. Також хочу йому присвятити власний вірш.Ти — мій світ, душа моя!
З тобою я в раю,
І в радості, і в горі
З тобою я іду.
Моє натхнення і наснага,
Мій янгол радісних днів!
З тобою, любий, я літаю,
Ти — мої крила всіх вітрів!
З тобою думками єдині,
З тобою, лиш з тобою нині!
Нехай кохання наше лине
По всіх світах, по всіх країнах!
Щоб знав, як тебе я кохаю —
У в світі більше не знайдеш такого раю.
Ціни, кохай, не відставай,
Мене ти ніжно обіймай,
Тому що я — одна така у тебе — рідна і твоя.
І не сказати всіх слів про кохання!
Тихенько зі мною ти мрій,
і наші мрії здійсняться!

P.S. Твоя половинка

***

Кохана Оленко!

Дякую долі за те, що вона поєднала наші з тобою маршрути в незнайомому, холодному місті. З тобою стало класно, комфортно, ніби ми завжди були разом. Не знаю, як я жив до тебе. То було нецікаве життя, без кохання, тепла і ніжності…
Тепер ти є в моєму серці, і я безмежно щасливий від того. Мрію про наш спільний дім, спільних дітей, спільні мрії. Все це буде в нас! Тільки кохай мене завжди!

Артем К.

***

Для Ірини Власюк

«Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня», — мені здається, що ці слова — про нас. Кожен мій день починається з твоєї усмішки та поцілунків, кожен вечір тону в твоїх пристрасних обіймах. Я мріяв про тебе. Твоя ніжність — найкращі ліки від усіх моїх тривог. Божеволію від тебе щоразу, наче вперше.
Поїхали до Львова на уікенд? Не втомлююся шукати романтичні місця для наших поцілунків. Тобі ж це подобається? Запрошую тебе на святкування Дня закоханих. Про все інше — не турбуйся.

Твій Назар

***

Пупсику мій, хочу в такий незвичний спосіб освідчитися тобі. Люблю тебе дивувати, мій хлопчику. І якщо ти зараз п’єш ранкову каву і читаєш газету, як ти любиш, то саме час зараз сказати, як я люблю тебе.
Нашу історію пишемо ми. У нас з тобою, із нашою бурхливою фантазією, — найцікавіші, найгостріші сюжети і вдень, і вночі, а сторінок попереду — незліченна кількість. На кожній сторінці нашого роману знай, що я люблю тебе, не можу жити без тебе, твоїх рук, погляду, твоєї ніжності.
Ти — найкраще, що траплялося зі мною в цьому житті. Пісню твоєї душі я розумію від першої до останньої ноти. А та, що грає в мені, — ти її вправний диригент.

Смачної кави, пупсику!

***

Жінці з холодним, як хокейні шайби, серцем

...І оця ось жінка, ці ночі, повні вогню,
готель, в якому вона працювала,
і я шепотів їй: Натаха, твоє серце зараз у моїх руках,
я відчуваю, яке воно ніжне й гаряче,
і вона сміялась, відводячи очі: придурок, ну це ж не серце,
це — силікон, відпусти його,
це зовсім не серце, серце у мене тверде
і холодне — таке, як хокейні шайби.
Тож,
Що тобі до моєї печалі?
Що тобі до моєї тривоги?
Тихі човни ще стоять на причалі,
І вода розбирає пороги.
Що тобі до моєї любові?
Що тобі до цієї розлуки?
Якщо на місячному серпові
З’являться знаки й лунають звуки.
Я тримався твоєї тиші,
Тримався за те, що було зі мною,
Але ніжність твоя така невтішна,
І сніги летять над твоєю зимою.
І блукає світло твоїми руками,
І твої сновидіння такі примарні
І коли ти спиш, безнадійно зникають,
Північні птахи в золотому тумані.
Але на всьому буде лежати сніг.
І скільки б я не говорив «прощай»,
Вертатись до тебе — все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше ніж зазвичай.
І коли ти торкаєшся снів устами,
І коли в твоїх снах проростає втіха,
Темна вода під важкими мостами,
Спиняється невагома і тиха.
Тому що тобі до останніх трамваїв?
Що тобі до моїх освідчень?
Це для нас із тобою так щемко триває
Цей нічний, безкінечний січень.
І хай це тепло зринає і вироста,
І як би ти не любила свій перший сніг,
Я завжди буду лишати твої міста,
Я завжди буду повертатися в них.
Але на всьому буде лежати сніг.
І скільки б я не говорив «прощай»,
Вертатись до тебе — все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше, ніж зазвичай.

Твій Джек-різник

***

Незнакомцу, которого я жду
Мой номер телефона — в редакции, если ты меня тоже ищешь.
Средь многочисленных анкет
Ищу родимый сердцу образ,
Ищу судьбу свою, но нет —
Очередной на сайте промах...
Тебя я сердцем отыщу,
В глазах увижу отражение
Моих надежд и горьких мук,
И долгожданное волнение.
Улыбкой душу покоришь
И словом нежным в миг согреешь,
И в счастье двери отворишь,
И ни о чем не пожалеешь...

Твоя мечта

***

Віточко!

Кажуть, любов — це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди та купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку — допомагати пережити нежить і довгі вечори...
Ось так і я хочу: переживати з тобою всі чотири пори життя, бігти з тобою від весняної грози під всипаний квітами бузок, збирати ягоди, варити варення, переживати довгі зимові вечори.
Пробач за те, що я зробив! Збирай речі і переїжджай до мене.

Сергій Д.

***

Котеня, я люблю тебе!

Уже ніби не модно писати про почуття ось так, на загал. Та й можу сказати тобі все особисто, але люблю несподіванки, тому хочу подарувати ці слова.
Нам довелося пів життя прожити з іншими людьми. У різних містах існувати, створювати сім’ї, довіряти і розчаровуватися. А коли ми зустрілися в цій круговерті, то не зрозуміли, що доля продовжує майстерно підштовхувати нас одне до одного.
Ти подумав тоді, що я — щаслива, а я злякалася, що в моєму серці щось відгукнулося на тебе... Наша історія декілька разів мала розпочатися, але довго витримувала паузу.
Ми обоє зрозуміли, коли наш час настав. Я відчула, що ти мене більше не відпустиш, бо довго чекав, і я тебе теж не хочу більше відпускати.
Усе найкраще дається нелегко. Наше почуття — як зріле вино: ігристе, з бульбашками. Іноді від нього паморочиться в голові, але це кохання не забирає, а все віддає.
Мені затишно в твоїх обіймах. Нехай нам буде добре завжди!

Твоє котенятко

***

Вітаю зі святом, Ніка!

Це — мій останній шанс добитися твоєї прихильності. Не розбивай мого серця більше, воно й без того вже розколоте твоїми шпильками на дрібні шматочки. Я знаю, що ти мене кохаєш, і я тебе кохаю, але твій упертий характер — то повна фігня. Стань нарешті нормальною, заспокойся, і я подарую тобі світ, в якому ти будеш щасливою зі мною.
Знаю, ми обоє — не подарунки, звичайне життя нам не цікаве. Але, може, більше не будемо так легковажити? На мою думку, настав час змінити галасливі тусовки на затишну квартиру, в якій ми будемо лише вдвох. Я хочу цього... А ти?

Олексій М.