Фахівці з соціальної роботи: «Наша мета — повернути людину до нормального життя»
4 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ
Важко у це повірити, але у Новограді досі трапляються випадки, коли 7-річна дитина не ходить до школи, бо не знає жодної букви, і навіть не уявляє, що таке дитячий садочок. Чи коли горе-батьки зайняті своїм життям настільки (мама на заробітках, у тата — нова сім’я), що дитина опиняється на межі суїциду, адже нікому з них не потрібна. Або ж коли батьки зловживають оковитою, а жахливі умови, в яких живуть вони та їхні діти, навіть у кіно не побачиш…
Хто оголосить війну бездоглядності дітей та байдужості дорослих у таких випадках? Хто допоможе повернутися до нормального повноцінного життя, відновити документи чи оформити пільги, дасть пораду і просто вислухає? Відтепер в Україні допомагати людям у кризових ситуаціях покликані нові спеціалісти — фахівці з соціальної роботи. Це спеціалісти з вищою освітою, котрі зобов’язані знати законодавство України, а до кола їхніх обов’язків входить комплекс соціальних послуг. Детальніше про це — наше інтерв’ю з Наталією БОРИС, директором Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді.
— Наталіє Петрівно, українські соціальні служби нарешті дочекалися модернізації. А що зроблено в цьому напрямку у нашому місті?
— Введення посад фахівців з соціальної роботи має на меті охопити найуразливіші категорії громадян. У травні місцевим бюджетам була виділена державна дотація для покращання надання соціальних послуг. Спрямована вона на те, щоб активніше виявляти проблеми та здійснювати соціальний супровід сімей, котрі опинилися у складних життєвих обставинах.
— Як бачимо, це переважно молоді фахівці, але ж соціальних проблем у країні дуже багато. Чи справляються нові кадри із навантаженням?
— Так, навантаження на цих фахівців дуже суттєве. Адже відповідно до вимог, на одного фахівця покладено роботу з населенням до 3 тисяч осіб. Тому вони, наче соціальні «дільничі»: повинні володіти інформацією про мешканців свого мікрорайону, виявляти осіб, котрі потребують відповідної допомоги.
Загалом в Україні введено 12 тисяч таких посад, з них на Житомирщині — 299, у нашому місті — 6. За кожним із цих шести фахівців закріплено окремий мікрорайон міста — це «Дружба», «Смолка», центральна частина міста, «Лубчиця», «Морське», «М’ясокомбінат». Створені робочі місця у школах (№6, 7, 8, 10), в управлінні праці і соціального захисту населення міської ради та у службі у справах дітей. Тож я дуже вдячна міській владі і керівникам цих установ за співпрацю.
— Це новий напрямок роботи для соціальних служб. А у чому саме новизна?
— Досі ми працювали з дітьми, молоддю та сім’ями, віком до 35 років. Клієнти ж фахівців із соціальної роботи — це люди різного віку, з широким колом життєвих проблем. Найперша увага спрямована на роботу з сім’ями, де є діти, — запобігання бездоглядності, попередження насильства, робота з сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Ця робота проводиться спільно зі службою у справах дітей міської ради.
Не секрет, що в Україні, при живих горе-батьках, збільшується армія дітей, позбавлених батьківського піклування, «процвітають» сім’ї, де за дітьми ніхто не дивиться. Тому роботи у нас не меншає.
— Парадокс у тому, що разом із розміром виплат при народженні дитини, збільшилася й кількість неблагополучних сімей… На законодавчому рівні це належно не регламентується, а тим часом приріст населення (генофонд нації!) нерідко відбувається за рахунок тих, хто зловживає алкоголем, не бажає працювати тощо. Чи ініціюють соціальні служби зміни до відповідних законів?
— Звісно, ініціюють. Але ці питання є соціальними і не зовсім популярними, тому до них не доходить черга. А тим часом, ви праві, для окремих неблагополучних сімей народження дітей стало неофіційним бізнесом. А чи буде ця сім’я надалі спроможна забезпечувати дітей, коли закінчаться виплати? Над цим, на превеликий жаль, замислюються далеко не усі.
Складно у таких сім’ях формувати навички відповідального батьківства — наші закони не забороняють народжувати матерям, котрі позбавлені батьківських прав по відношенню до двох, трьох попередніх дітей (!), які утримуються за рахунок держави у будинках дитини, школах-інтернатах. Батьки завжди мають право поновити свої батьківські права, проте майже ніхто цього не робить…
— А яким вимогам повинні відповідати фахівці з соціальної роботи? І яке майбутнє пророкуєте з огляду на те, що ця робота фінансується не з місцевого, а з Державного бюджету?
— На цій посаді може працювати лише особа із вищою освітою — за спеціальностями «соціальна робота», «соціальна педагогіка» чи «психологія». Крім того, наші спеціалісти пройшли спеціальне навчання, яке проводив Житомирський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Хочу зазначити, що маємо гідне поповнення у колективі, бо своєю роботою молоді працівники переконливо доводять, що прагнуть вирішувати проблеми і допомагати людям.
За невеликий період практичної роботи виявлено 33 сім’ї та 2 особи, котрі перебувають у складних життєвих обставинах. 54 сім’ї і 3 людини взято під соціальний супровід — цим людям надаються комплексні соціальні послуги для подолання труднощів, які у них виникли. Відвідали фахівці вже близько двох тисяч сімей, у яких проживають діти. Зараз Міністерство соціальної політики вивчає ефективність роботи фахівців по Україні. У проекті Державного бюджету України на 2013 рік закладено фінансування посад цих фахівців, можливе їх збільшення.
— Напевно, по-різному зустрічають цих фахівців люди, адже доводиться працювати із різним контингентом?
— Трапляється, що не впускають до помешкання, хоч усі спеціалісти мають посвідчення за підписом міського голови, часто зустрічають нецензурними словами. Подекуди дуже складно працювати з людьми, котрі не бажають працевлаштовуватися, ведуть нездоровий спосіб життя, вчинили злочини. Бо лише у тому випадку, коли людина йде назустріч і хоче отримати допомогу, можна сподіватися на результати, а примусити ми нікого не маємо права. На жаль, наші закони у багатьох випадках незобов’язують відповідати за невиконання тих чи інших обов’язків, як це заведено за кордоном.
— Що побажаєте колегам із нагоди професійного свята?
— Вітаю наших колег із соціальних установ міста та району — усіх, хто робить гуманні справи заради щастя інших людей. Нехай вдячністю повниться кожен ваш день, а праця приносить задоволення, наснагу і радість!
Важко у це повірити, але у Новограді досі трапляються випадки, коли 7-річна дитина не ходить до школи, бо не знає жодної букви, і навіть не уявляє, що таке дитячий садочок. Чи коли горе-батьки зайняті своїм життям настільки (мама на заробітках, у тата — нова сім’я), що дитина опиняється на межі суїциду, адже нікому з них не потрібна. Або ж коли батьки зловживають оковитою, а жахливі умови, в яких живуть вони та їхні діти, навіть у кіно не побачиш…
Хто оголосить війну бездоглядності дітей та байдужості дорослих у таких випадках? Хто допоможе повернутися до нормального повноцінного життя, відновити документи чи оформити пільги, дасть пораду і просто вислухає? Відтепер в Україні допомагати людям у кризових ситуаціях покликані нові спеціалісти — фахівці з соціальної роботи. Це спеціалісти з вищою освітою, котрі зобов’язані знати законодавство України, а до кола їхніх обов’язків входить комплекс соціальних послуг. Детальніше про це — наше інтерв’ю з Наталією БОРИС, директором Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді.
— Наталіє Петрівно, українські соціальні служби нарешті дочекалися модернізації. А що зроблено в цьому напрямку у нашому місті?
— Введення посад фахівців з соціальної роботи має на меті охопити найуразливіші категорії громадян. У травні місцевим бюджетам була виділена державна дотація для покращання надання соціальних послуг. Спрямована вона на те, щоб активніше виявляти проблеми та здійснювати соціальний супровід сімей, котрі опинилися у складних життєвих обставинах.
— Як бачимо, це переважно молоді фахівці, але ж соціальних проблем у країні дуже багато. Чи справляються нові кадри із навантаженням?
— Так, навантаження на цих фахівців дуже суттєве. Адже відповідно до вимог, на одного фахівця покладено роботу з населенням до 3 тисяч осіб. Тому вони, наче соціальні «дільничі»: повинні володіти інформацією про мешканців свого мікрорайону, виявляти осіб, котрі потребують відповідної допомоги.
Загалом в Україні введено 12 тисяч таких посад, з них на Житомирщині — 299, у нашому місті — 6. За кожним із цих шести фахівців закріплено окремий мікрорайон міста — це «Дружба», «Смолка», центральна частина міста, «Лубчиця», «Морське», «М’ясокомбінат». Створені робочі місця у школах (№6, 7, 8, 10), в управлінні праці і соціального захисту населення міської ради та у службі у справах дітей. Тож я дуже вдячна міській владі і керівникам цих установ за співпрацю.
— Це новий напрямок роботи для соціальних служб. А у чому саме новизна?
— Досі ми працювали з дітьми, молоддю та сім’ями, віком до 35 років. Клієнти ж фахівців із соціальної роботи — це люди різного віку, з широким колом життєвих проблем. Найперша увага спрямована на роботу з сім’ями, де є діти, — запобігання бездоглядності, попередження насильства, робота з сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Ця робота проводиться спільно зі службою у справах дітей міської ради.
Не секрет, що в Україні, при живих горе-батьках, збільшується армія дітей, позбавлених батьківського піклування, «процвітають» сім’ї, де за дітьми ніхто не дивиться. Тому роботи у нас не меншає.
— Парадокс у тому, що разом із розміром виплат при народженні дитини, збільшилася й кількість неблагополучних сімей… На законодавчому рівні це належно не регламентується, а тим часом приріст населення (генофонд нації!) нерідко відбувається за рахунок тих, хто зловживає алкоголем, не бажає працювати тощо. Чи ініціюють соціальні служби зміни до відповідних законів?
— Звісно, ініціюють. Але ці питання є соціальними і не зовсім популярними, тому до них не доходить черга. А тим часом, ви праві, для окремих неблагополучних сімей народження дітей стало неофіційним бізнесом. А чи буде ця сім’я надалі спроможна забезпечувати дітей, коли закінчаться виплати? Над цим, на превеликий жаль, замислюються далеко не усі.
Складно у таких сім’ях формувати навички відповідального батьківства — наші закони не забороняють народжувати матерям, котрі позбавлені батьківських прав по відношенню до двох, трьох попередніх дітей (!), які утримуються за рахунок держави у будинках дитини, школах-інтернатах. Батьки завжди мають право поновити свої батьківські права, проте майже ніхто цього не робить…
— А яким вимогам повинні відповідати фахівці з соціальної роботи? І яке майбутнє пророкуєте з огляду на те, що ця робота фінансується не з місцевого, а з Державного бюджету?
— На цій посаді може працювати лише особа із вищою освітою — за спеціальностями «соціальна робота», «соціальна педагогіка» чи «психологія». Крім того, наші спеціалісти пройшли спеціальне навчання, яке проводив Житомирський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Хочу зазначити, що маємо гідне поповнення у колективі, бо своєю роботою молоді працівники переконливо доводять, що прагнуть вирішувати проблеми і допомагати людям.
За невеликий період практичної роботи виявлено 33 сім’ї та 2 особи, котрі перебувають у складних життєвих обставинах. 54 сім’ї і 3 людини взято під соціальний супровід — цим людям надаються комплексні соціальні послуги для подолання труднощів, які у них виникли. Відвідали фахівці вже близько двох тисяч сімей, у яких проживають діти. Зараз Міністерство соціальної політики вивчає ефективність роботи фахівців по Україні. У проекті Державного бюджету України на 2013 рік закладено фінансування посад цих фахівців, можливе їх збільшення.
— Напевно, по-різному зустрічають цих фахівців люди, адже доводиться працювати із різним контингентом?
— Трапляється, що не впускають до помешкання, хоч усі спеціалісти мають посвідчення за підписом міського голови, часто зустрічають нецензурними словами. Подекуди дуже складно працювати з людьми, котрі не бажають працевлаштовуватися, ведуть нездоровий спосіб життя, вчинили злочини. Бо лише у тому випадку, коли людина йде назустріч і хоче отримати допомогу, можна сподіватися на результати, а примусити ми нікого не маємо права. На жаль, наші закони у багатьох випадках незобов’язують відповідати за невиконання тих чи інших обов’язків, як це заведено за кордоном.
— Що побажаєте колегам із нагоди професійного свята?
— Вітаю наших колег із соціальних установ міста та району — усіх, хто робить гуманні справи заради щастя інших людей. Нехай вдячністю повниться кожен ваш день, а праця приносить задоволення, наснагу і радість!
Розмовляла Юлія КЛИМЧУК
Фото Віктора ТИМОЩУКА
Фото Віктора ТИМОЩУКА
 |  |
Ірина СКИДАНЧУК, працює у мікрорайоні «Лубчиця», ЗОШ №7 | Алла Корнійчук, працює у мікрорайоні «М’ясокомбінат», ЗОШ №6 |
 |  |
Ірина КОЗИР, працює у мікрорайоні «Смолка», ЗОШ №10 | Ольга КРАСОВСЬКА, працює у мікрорайоні «Центральна частина міста», у справах дітей міської ради |
 |  |
Яна КОРЗУН, працює у мікрорайоні «Морське», в управлінні праці і соціального захисту населення міської ради | Наталія ІВАНОВА, працює у мікрорайоні «Дружба», у ЗОШ №8 |
Коментарі відсутні