Шановна редакція ­газети «Звягель», підкажіть, будь-ласка, як мені виписати з мого будинку племінницю, яка в ньому була прописана, але не проживає в даному будинку більше десяти років, при цьому добровільно виписуватися вона не хоче.

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
— По-перше, поняття «прописка» в чинному законодавстві України вже не існує. Замість нього введено поняття «реєстрація». Реєстрація існує для «прив’язки» людини до конкретної адреси, з тією метою, щоб особа користувалася послугами органів місцевої влади та місцевого самоврядування у конкретній територіально-адміністративній одиниці, щоб було відомо її місцезнаходження у випадку необхідності. Реєстрація не дає права власності на житло, вона лише дає право в ньому мешкати. Володіти, користуватися та розпоряджатися житлом можна винятково на підставі права власності.
Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ст.319, ч.1, 2 ст.321 ЦК України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом із тим одну із таких вимог:

1. про позбавлення права власності на житлове приміщення;


2. про позбавлення права користування житловим приміщенням;


3. про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України).
Згідно зі ст.72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно із ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Доказами відсутності члена сім’ї можуть бути, наприклад, такі:

1. пояснення свідків (сусідів, друзів, родичів, які регулярно відвідують помешкання);


2. акти про відсутність члена сім’ї (для багатоквартирних будинків — складаються працівниками ЖЕКу чи ОСББ, для приватного сектору в містах — квартальними комітетами, для сільської місцевості — працівниками сільських чи селищних рад; акти депутатів місцевої ради);


3. особисте листування (із якого вбачається, що особа дійсно мала намір змінити місце проживання);


4. інші письмові документи, зокрема:

• матеріали перевірок органів державної влади та місцевого самоврядування (з яких вбачається, що особа відсутня за місцем проживання);


• довідки відділення поштового зв’язку (про те, що особа не отримувала поштові відправлення, які надходили на її ім’я).


• інші письмові докази.

Таким чином, вам спершу необхідно зібрати вищенаведені докази того, що ваша племінниця фактично не проживає у вашому будинку, та звернутися з відповідним позовом до суду.