У нашому місті живуть різні чудові жінки. Чимало з них долучилися до фронту в тилу, займаючись волонтерством. Дехто ще й має відповідальну посаду та великі сім’ї, що не заважає тримати руку на пульсі усіх важливих подій.

Одна з них — Алла Володіна, очільниця відділу економічного планування і підприємницької діяльності міської ради. Керівник, активістка і мама чотирьох дітей. Я б назвала її нестандартним чиновником, бо шукає швидкі та ефективні рішення у складних лабіринтах бюрократії. Із таким підходом працювати у неповороткій системі влади непросто, але можливо.

------------------------------

Що б не робилося в місті — вона встигає і маски шити під час ковіду для малозахищених, і сітки плести під час війни, і реалізовувати благодійні проєкти. Часто її можна побачити на заходах з її дітьми.

Ми робили з Аллою інтерв’ю онлайн, на мої запитання вона знайшла час відповідати у свій вихідний, між приготуванням вечері. І ще наступного дня, коли їздила збирати подушки і ковдри для військових.

Після того, як у ФБ закликала містян: «Хлопці з різних міст, прибули з гарячих точок, де довелося спати на піддонах, холодній землі... Упевнена, ми разом можемо створити їм більш-менш нормальні умови. Маєте ці речі, аби поділитися — стукайте в приватні повідомлення, хто має мій номер — телефонуйте! Заберемо!

Також є потреба в деяких матеріалах, аби хлопці могли створити собі умови для миття. Список додається».

Люди відгукнулися активно, декілька днів не вдається усіх об’їхати.

Коли є класна ідея — Всесвіт дарує тих, хто допомагає

— Хтось зробив комплімент, що ти — мегакрута в усьому: від материнства — до політики. Колись ти могла подумати, що про тебе ось так казатимуть?

— Скоріше ні, чим так. Хоча я з дитинства була активною в житті школи, вищих навчальних закладів (в обох, де навчалася, я була старостою груп). Мені цікаво було скрізь, тому брала участь у місцевих конкурсах: «Сонячне коло», «Рок-галас», «Міс Звягеля», КВК.

Така собі творча дівчинка була (сміється — авт.), ще й співала у хорі. Ой, є що згадати!

Моя активність у нашому місті почалася у 2007-му, після повернення з Києва, де я проживала тривалий час. Спочатку були невеличкі соціальні проєкти, іноді — акції протесту. Пізніше ця активність привела мене в місцеву політику.

— Тобі належать ідеї створення ГО, проєктів для жінок, дітей, багатодітних сімей, військових та пенсіонерів. Сімейний фотосет з місцевими родинами, конкурс «Читати модно!» тощо. Де береш ідеї?

— Ідеї народжуються спільно з однодумцями. Коли з’являється гарна думка, то Всесвіт посилає тобі можливості і людей, з якими можеш це втіли-ти. Отак Всесвіт спрацював після однієї з моїх фейсбучних публікацій про життя багатодітної мами. До мене підійшла Наталя Борис, яка очолювала управління сім’ї, молоді, фізичної культури та спорту. Запропонувала створити клуб для матусь.

Я обдзвонила знайомих багатодітних мам. Зібралися на перше «мамське» засідання, символічно провівши його в Музеї родини Косачів. Там вирішили назвати наш клуб «Берегиня».

Клуб функціонує 5-й рік. Зараз не проводимо зустрічей, комунікуємо у вайбері. Обговорюємо хвилюючі питання, радимося, підтримуємо одна одну. Кожна багатодітна мама нашої «Берегині» — унікальна. Вони всі активні, більшість містян їх знають, вони — класнючі.

Спілкуючись із мамами мікрорайону, де раніше проживала, розуміла, що дітям на околицях бракує повноцінного дозвілля. Вирішили не нарікати, а власними силами відремонтували дитячий майданчик і спорудили нові гойдалки. Потім за сприяння спонсорів влаштували свято для дітвори на «Кар’єрі».

В інших містах роблять фестивалі професій. Подумала: чому в нас не зробити? Спільно з управлінням освіти міської ради, відділом культури, завдячуючи спонсорам, організували фестиваль «Майстерня професій».

— У 2017 році ти започаткувала ГО «ДіяМи». Як успіхи?

— Уже п’ятий рік займаємося соціальними проєктами, волонтерством та пропагуємо сімейні цінності. Мета — створення ініціатив на розвиток громади, підтримка молодіжної політики, участь у соціальному, культурному, політичному й економічному житті міста. За цю роботу маємо відзнаки. Серед останніх — у всеукраїнському конкурсі «Благодійна Україна-2021» та регіональному — «Благодійна Житомирщина».

— Чи планується проведення жіночого фестивалю «ЩасливаЯ», який здобув прихильність жінок у нашій громаді?

— Ця ідея належала психологу Тетяні Павловській. З нею ми, як кажуть, — на одній хвилі. Зустрілися, продумали філософію, приступили до реалізації. Щороку фестиваль збирав більше учасниць. На жаль, Covid і війна завадили.

Здобувши Перемогу, ми обов’язково знов організуємося. Більшість учасниць фестивалю активно волонтерять, продовжують бути активними в улюбленій справі. Упевнена, буде ще цікавіше, новоформатно.

— Ти маєш багатодітну сім’ю, четверо дітей у наш час — подвиг. Чи не так?

— Моя сім’я — моя фортеця, місце моєї сили і відради. Дуже допомагають батьки, маю підтримку чоловіка в будь-яких моїх починаннях. Це дає можливість самореалізуватися.

А дітвора — то джерело мого натхнення. Я хочу, щоб вони жили у кращому місті, кращій країні. Роблю все можливе, аби так і було. Хочу бути для них прикладом, виховати в них людяність, доброту, виростити гарними людьми.

— Таке враження, що тобі ніколи не бракує часу. Поділися секретом, як усе встигати?

— Якби у добі було 48 годин, то я б використала усі. Не можу сидіти, склавши руки чи вдома займатися суто хатньою роботою. Коли мені десь треба йти, а дітвору немає на кого лишити, то вони йдуть зі мною. Долучаю їх іноді до того, що роблю.

Чоловік на мій ритм життя дивиться нормально, у деяких випадках допомагає. Коли мені треба у відрядження чи затриматися, то він приготує, забавить дітей, і вони разом чекають на маму. І, звісно ж, батьки завжди готові підстрахувати.

Планувала працювати в Києві, але повернулася

— Твій минулий досвід роботи у владі закінчився тим, що ти пішла з цієї роботи. Чому? Чи не тому, що бюрократія і творчі мислення — це складно?

— Бюрократія і творчість несумісні, але творчий підхід у вирішенні питань дає можливість вирішувати їх без бюрократії. Вважаю, слід її позбуватися. Рішення треба приймати швидко.

Минулого разу піти з влади мене спонукало декілька факторів. По-перше, не співпадіння принципів роботи. Я пройшла на посаду за конкурсом, а більшість людей і зараз не вірять, що отримала тоді роботу без «блату».

По-друге, я хотіла розвиватися, вступила до Академії державного управління при Президентові України, на кафедру економічної політики та врядування. Здобула ступінь магістра державного управління та адміністрування. Коли прийшла із заявою про звільнення до міського голови (тоді — Віктора Весельського), він мені її не одразу підписав. Лише коли сказала, що вступила до академії. Подякував за роботу, побажав успіху в навчанні.

Я планувала працювати в Києві, подавалася на конкурс на державну службу. Народження четвертої дитини дало розуміння, що поки маю залишатися тут.

Знову пішла на конкурс у міську раду і набрала досить високий бал — 21 із 25 можливих.

Зараз знову працюю в міській раді. Моя місія — служити людям. Намагаюся це реалізовувати як у житті, так і в професійній діяльності.

«Наші підприємці — сміливі, сильні люди»

— Ти очолюєш відділ економічного планування та підприємницької діяльності. Як почувається місцевий бізнес під час війни і нових викликів?

— Наші підприємці — сміливі та сильні люди, тримають економічний фронт. Відгукнулися на допомогу військовим, надали колосальну підтримку, іноді — собі у збиток.

Попри труднощі з логістикою та ринками збуту, переорієнтувалися на інших постачальників, виробників. При вимкненнях електроенергії закупили генератори. Продовжують працювати, сплачувати податки, що дуже важливо для економіки.

Промислові підприємства вжили заходів із адаптації в умовах воєнного часу, докладають зусиль щодо збереження робочих колективів. Протягом 9 місяців 2022 року підприємствами вироблено продукції на суму 1113,1 млн грн, що на 26,6% (404,4 млн грн) менше аналогічного періоду минулого року.

У промисловості найбільш вагомим є виробництво харчових продуктів — 30,9%. Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції становить 21,5%, продукції машинобудування — 18,1%, легкої промисловості — 12,7%, деревообробної — 9%.

Приріст обсягів виробництва продукції до відповідного періоду минулого року зафіксований лише в харчовій та деревообробній галузях — на 20,5% та 29,1% відповідно.

Найбільші платники податків до міського бюджету: ПрАТ «ВКФ «Леся», ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез», ТОВ «Нові Ласощі Житомир», ТОВ «ВО «Техна», ПрАТ «Новоград-Волинський хлібозавод», ПП «Меблева фабрика «Мірт».

Якщо оцінювати співвідношення тих, хто припинив діяльність, і хто, попри складний час, розпочав, то вони не значні. Реальну картину можна буде побачити по завершенні року.

Перевізники — серед кращих платників податків

— Чиновники часто гостро реагують на критику. Ти як до цього ставишся?

— Я — за конструктивну критику. У ній можна побачити правильні речі, зробити висновки, змінити підхід до справи. Реагувати гостро — собі нашкодити, у першу чергу — морально.

— Ти реагувала на критику, тому в автобусах не стало брудних килимів після публікації у «Звягелі» і твоєї ініціативи. Салони почали мити, чого давно не робилося. Звісно, хотілося б кардинальніших змін у перевезеннях. Чи є надія, що цю сферу можна покращити?

— Я теж хочу кардинальніших змін, адже користуюся громадським транспортом. Маємо напрацювання, але, дійсно, їх впровадження ускладнює війна. Певні позиції міська рада не може фінансувати через Постанову №590. А ставити на коліна перевізника у скрутний час, поклавши значні витрати на нього, неправильно.

Наші перевізники серед ФОПів входять у 20-ку кращих платників податків. Вдячні їм, що відгукнулися на допомогу військовим, коли необхідно було відправляти автобуси.

Попри складнощі з пальним влітку, ми не дали громадському транспорту зупинитися, як було в інших громадах. Наразі лише в нас та Житомирі більше, ніж на половину, відновлено роботу громадського транспорту.

Частину техніки у перевіз-ників, як в інших підприємств, вилучили для потреб ЗСУ, а водіїв призивного віку призвали. Тому в цій сфері не все гладко нині. Перевізники розуміють, що автопарк має бути оновлений. Зараз ми намагаємося реагувати на запити громади у плані графіків руху, створення нових маршрутів.

Є багато грантів, і ними треба користуватися

— Нещодавно була поїздка представників влади і бізнесу в Польщу. Дехто критикує ці поїздки, бо непомітно, що успішний європейський досвід у нас втілюють.

— Люди звикли отримувати швидкі результати. Такі заходи не приносять миттєвого результату, але з часом добре спрацьовують. Промоція бізнесу, розвиток бізнес-компетенцій, презентація наших підприємств європейцям є частиною Програми взаємодії з малим та середнім підприємництвом громади на 2022-2026 роки.

Ми знаходимося на шляху до вступу в Євросоюз. Наші підприємці теж перейдуть на євростандарти, треба переорієнтовуватися.

Під час війни європейці надають грантову підтримку бізнесу, можна отримати ресурси на розвиток. На жаль, не багато хто цим користуються. Фінансова підтримка Євросоюзу стала підтримкою для польської економіки. На кожному підприємстві є табличка з прапором Євросоюзу, де зазначено, скільки фінансової допомоги надано.

Наша делегація з гордістю представляла Звягель. Нам є чим пишатися, про нас мають знати. Маємо залучати іноземні інвестиції, тому такі поїздки є важливими.

Що заважало досі втілювати в нас нововведення?

— На це все має бути політична воля керманичів. Ірина Гудзь, заступник міського голови, досить перспективна у цьому плані, має досвід роботи з європейцями, міжнародні зв’язки. Мені подобається її підхід до роботи. До речі, на ці поїздки жодна копійка з бюджету громади не використана. Певні витрати учасники делегації взяли на себе.

— Під час перейменування ти виступала за назву Звягель. Що скажеш тим, хто вважає, що їх думкою знехтували?

— Мені завжди історична назва подобалася більше. Нарешті місто її повернуло. Якби питання не було заполітизовано і носило більш інформаційний характер, то не було б таким болісним. Як на мене, стриманіше мала б вести себе ініціативна група, не варто було ображати один одного. Не допрацьована була організація громадських слухань.

Депутатам варто було попрацювати з населенням в інфомаційному плані. Багато міст пройшли через це, настав і наш час. У Звягелі зростатиме нове покоління.

— Ти з першого дня війни волонтериш. Що скажеш про співпрацю з містянами, які працюють на Перемогу?

— Люди — неймовірні! Ладні віддати останнє, щоб допомогти. Плетуть сітки, виготовляють окопні свічки, готують «сухі борщі» тощо. Донатять. Іноді пишу про донати у 20, 50 грн, а донатять 200 і більше… Хіба можна таку націю знищити? Ні! Тому дякую кожному, хто допомагає допомагати! Це — міцний тил!

— Дякую за розмову.

Юлія КЛИМЧУК