Минуло сто днів відтоді, як головою Новоград-Волинської райдержадміністрації було призначено С.І.ЛАВРЕНЮКА.
З цього приводу відбулася прес-конференція з представниками місцевих ЗМІ, на якій Сергій Іванович відповів на запитання журналістів:
НОВОГРАД-ВОЛИНЩИНА — ПЕРША В ОБЛАСТІ
— Сергію Івановичу, після вашого призначення на посаду голови Новоград-Волинської райдержадміністрації минуло перші 100 днів, ви познайомилися зі всіма показниками району. Якщо загалом давати оцінку, що ви можете записати в «плюси» району, а що — у «мінуси»?
— Хочу сказати, що наш район за 9 місяців за показниками соціально-економічного розвитку зайняв перше місце в області. Хочу відзначити те, що вперше, за роки незалежності, на наших підприємствах виготовлено продукції більше як на 1 мільярд гривень, зібрано більше 100 тисяч тонн зернових. Середня урожайність — 36 ц/га. До позитиву можна віднести те, що сьогодні у нашому районі нормальними темпами йде будівництво, завдячуючи В.М.Литвину. У нас позитивні зрушення і в сільському господарстві, і у вирішенні питань соціально-економічного розвитку. І це, у принципі, налаштовує на нормальну подальшу роботу. А проблемних питань залишається також чимало, і ми над ними працюємо.
— Сергію Івановичу, яким принципом ви керувались, підбираючи заступників, формуючи свою команду?
— Принципом професіона­лізму. Заступниками призначені ті люди, яким я довіряю, які є професіоналами, і я думаю, що з такою командою можна вирішувати всі завдання. Перший заступник — це Руслан Миколайович Кирилюк, досвідчена людина, 12 років був начальником упраління агропромислового розвитку РДА, кандидат сільськогосподарських наук. Сергій Олександрович Остапченко відповідає за питання будівництва, економіки, фахівець, сам будівельник, багато років пропрацював за цим фахом. Наталія Володимирівна Даниленко працювала у системі КРУ, і що позитивно, — вона зараз не тільки веде питання гуманітарного напрямку, а також допомагає мені як керівнику в плані вирішення економічних питань діяльності культури, освіти і медицини.
Щодо начальників відділів і управлінь, то всі вони також люди досвідчені, авторитетні, фахівці своєї справи. Я акцентую увагу на тому, що «не людина для влади, а влада — для людей». І особливо це характерно для районної адміністрації, тому що на території Новоград-Волинського району розташовано 110 населених пунктів. Відповідно, якщо питання не вирішується на місцях, то сільська ба­бу­ся їде за тридев’ять земель до райдержадміністрації за якимось захистом, підтримкою. І от для того, щоб влада була авторитетною, треба просто повернутися до людей обличчям, потрібно вникати у їх потреби, вивчати їх проблеми, допомагати. Звичайно, ми не всі питання можемо вирішити, ви прекрасно розумієте, є певний рівень наших можливостей. Але якщо ти людину нормально зустрінеш, поспілкуєшся з нею, якщо ти навіть відмовиш, але поясниш чому, то людина вийде від тебе з тим, що її вислухали, що отримала якусь інформацію, і це вже «плюс» для влади.
НЕ ГАСЛАМИ, А СПРАВАМИ
— Влада повинна завойовувати авторитет не гаслами, типу — ми там щось зробим, а конкретними справами. Ось ми зараз ввели у практику виїзні прийоми громадян сільських рад — не на папері, а конкретно, я двічі на місяць, у перший і третій понеділок, виїжджаю в село і спілкуюся з людьми, а також і мої заступники. І всі питання, з якими до мене зверталися, аналізуються — що вирішено, що не вирішено, чому не вирішено, з яких причин, і відповідно будуть внесені корективи. Переконаний, що влада матиме успіх лише тоді, коли вона бачитиме перед собою конкретну людину з її проблемами, сподіваннями, а люди це відчують, і буде результат.
ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ЗАВАДІ ІНВЕСТИЦІЙ
— Сергію Івановичу, всі ми знаємо, що розвиток району певною мірою залежить від інвестицій. Чи є вже якісь нові напрацювання з цього питання?
— Звісно, ми не можемо сьогодні замикатися на тих проблемах, які існують, і район бере активну участь у різних інвестиційних проектах. Ми були у Києві на інвестиційному форумі, де представляли можливості нашого району, брали участь і тут, коли проходив інвестиційний проект під керівництвом Володимира Михайловича Литвина. І на сьогодні відбулася зустріч із представниками Міністерства палива і енергетики. Ми зверталися до Володимира Михайловича Литвина з тим, щоб допомогли нам вирішити питання енергозабезпечення. Адже ні для кого не секрет, що в даний час і місто, і район фактично не можуть приймати якісь серйозні інвестиційні проекти у зв’язку з відсутнім належним енергозабезпеченням. Приїжджають інвестори, починають цікавитися, а коли доходить до конкретних напрацювань, то постає питання: а де ж відповідна інфраструктура, енергозабезпечення, газ, вода, водовідведення, водопостачання і т. д. Немає енергозабезпечення — значить, шукають ділянку в іншому регіоні.
Президент дав доручення відповідному міністерству, аби вивчили цю проблему по місту Новограду-Волинському і Новоград-Волинському району. Буквально десь тиждень тому відбулася зустріч керівництва міста і району з представниками Міністерства енергетики, і фактично попередньо вирішено питання, що на території Новоград-Волинського району будуватиметься підстанція на 330 тисяч кіловольт, аби забезпечити вхід інвесторів у наш район. Крім того, на території колишнього фарфорового заводу в Городниці нині працюють інвестори з Росії щодо створення Городницького заводу базальтових композитів. Проект цей коштує близько 12 мільйонів доларів, протягом 3 років планується його введення, там буде забезпечено близько 1000 робочих місць.
КРОХМАЛЬНИЙ ЗАВОД — РЕАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА
— Є попередні домовленості з керівництвом «Аделаїди», ви знаєте, що ця фірма у нас серйозно і успішно господарює в галузі картоплярства, щодо будівництва на території Новоград-Волинського району заводу з виробництва крохмалу. Ми дійшли попередньої згоди, плануються переговори з німецькою чи скандинавською фірмою щодо будівництва такого підприємства.
Ще відпрацьовується будів­ництво малої гідро­електро­стан­ції на річці Случ, в районі Олександрівки і в районі Гульська. Тобто, на даний час ми да­ли дозвіл для того, аби більш конкретно вивчили умови дві серйозні фірми, які мають великий досвід роботи у плані саме таких будівництв — одне з них, до речі, вже завершується у Баранівці.
А загалом десь у першому кварталі наступного року плануємо провести другий етап інвестиційного форуму за участю Володимира Михайловича Литвина для того, аби більш конкретно вже вирішувати питання залучення інвестицій у наш район.
— Яка доля Чижівської паперової фабрики?
— Фабрика виставлена на продаж. Ми зустрічалися з керівництвом, бо були категорично проти, аби ця фабрика перестала існувати, тим більше, що там було обладнання, було проведено реконструкцію, і, у принципі, вони почали нормально працювати. На жаль, на сьогодні багато людей звільнено, то для нас є проблема і серйозна втрата для району. Але, надіємося, може, хтось викупить підприємство, знову налагодить виробництво. На жаль, ми не можемо вплинути на цей процес якимось чином, бо то є приватна власність.
— Як продовжується газифікація району?
— Хочу сказати, що проблема газифікації для Новоград-Волинського району існує. Якщо взяти до уваги те, що в районі 110 населених пунктів, а газифіковано близько 40, то це — менше 50%. І проблема в тому, що якщо, наприклад, взяти такі населені пункти, що не проходять біля газових магістралей, то для того, щоб підвести газопровід в одне село, потрібно десятки мільйонів. У цьому році 9 населених пунктів були газифіковані. Понад 3 мільйони гривень державної субвенції пішло якраз на питання газифікації. Підтримка Володимира Литвина становила 17 мільйонів, ми надіємося, що і в наступному році така підтримка буде.
— Сергію Івановичу, як ви прокоментуєте питання, яке завжди було проблематичним, а зокрема — щодо співпраці з містом. Чи є якісь спірні моменти в цьому плані?
— Ви знаєте, вирішення будь-якої проблеми без спірних моментів не відбувається. Але я дійсно хочу підтвердити, що у нас на сьогодні з містом досить тісна співпраця. Щотижня, в четвер, о 7.30, ми збираємося — міська влада і районна влада — обговорюємо ті проблеми, що є спільними як для міста, так і для району. Насамперед — це межі міста. До прикладу, можна взяти ту ж саму «Смолку» — там люди страждають від того, що ці межі не визначені. Що не дає можливості ні приватизувати ділянку, ні збудувати, ані добудувати, вони бігають між містом і селом, між міськвиконкомом і райдержадміністрацією і, звичайно, формується негативний імідж влади. Друге питання — це район м’ясокомбінату, за об’їзною. То є територія Наталівської сільської ради, а належить місту. Зараз ми це питання обговорюємо, і воно досить непросте.
МЕЖІ МІСТА — ПИТАННЯ СПІРНЕ
— Розширити межі міста — значить, забрати території від певної сільської ради, а землі вже розпайовані, десь під якимись структурами, і це питання повинно вирішуватися на сесіях сільських рад. Ми, звичайно, розуміємо, що на першому плані повинні бути люди, тож, можливо, має піти назустріч саме район місту.
Є ще проблеми щодо фінансу­вання медицини — вони тради­ційні, щорічні і непрості. Піднімали ми питання щодо використання приміщення колишньої в’язниці для створення краєзнавчого музею. Але на сьогодні це питання пригальмувало, бо виникає проблема фінансування, утримування, ремонту і т. ін.
На сьогодні ми не можемо, наприклад, не підняти питання перевезення, бо багато жителів сіл працює в місті, багато вчителів, медиків, які живуть у місті, працюють у селах. І це теж питання, яке ми вирішуємо. Повірте, я вдячний і Володимиру Івановичу Загривому, і його апарату за те, що ми зустрічаємося, що ми вирішуємо разом наші спільні проблеми.
— Сергію Івановичу, галузь медицини є проблемою як для міста, так і для району. Скажіть, у чому ви вбачаєте покращання медицини саме у районі, і чи є якісь реальні можливості, щоб це зробити найближчим часом?
— Це дуже болюче питання. Який стан медицини в районі сьогодні? От у нас — 77 медичних закладів: 2 лікарні, 17 амбулаторій, решта — ФАПи і фельдшерський пункт. Склалося так, що сільською медициною керує сільський голова, тобто фінансування йде через сільського голову. На сьогодні, наприклад, головний лікар міськрайТМО не має впливу на сільську медицину. Я розумію, що сільські голови — це нормальні, порядні люди. Але кожною галуззю повинен керувати спеціаліст. Це, по-перше, а по-друге — це фінансування. Взагалі, фінансування медицини — досить непросте, воно, як і все державне фінансування, сьогодні недостатнє. Тож проблема існує. Вихід: покращання фінансування і, по-друге, створення такого керівного органу, де б керували професіонали. От ми зараз вивчаємо і аналізуємо всі ці моменти.
— Ми не можемо обминути своєю увагою таку галузь, як освіта. Дивлячись на ті події, що відбуваються в районі, зокрема на відкриття дитячих садочків і багато інновацій у сільських школах, де активно покращується і матеріально-технічна база, можна говорити про успіхи у цій галузі?
— Дійсно, в цьому плані маємо багато позитивних моментів. Хочу подякувати начальнику відділу освіти Олександру Анатолійовичу Антипчуку, який багато робить для того, щоб сьогодні освіта в районі робила певні кроки вперед. Наприклад, якщо взяти цей рік, то для шкіл багато зроблено. Якщо починати з первинного щабля, з ДНЗ, то в цьому році на дитячі садочки виділено 1 млн. 362 тис. гривень. Незабаром ми їдемо відкривати дев’ятий дошкільний навчальний заклад, у Червоній Волі. Це вже великий плюс, що в найвіддаленішому селі нашого району відкривається садочок. У цьому році освіта отримала три нових автобуси для доставки дітей до шкіл.
4,9 мільйони гривень на Новоград-Волинщині було спрямовано на заклади освіти, придбано 21 холодильник, 7 морозильних камер, 11 промислових електроплит, 10 шкіл отримали нову сучасну комп’ютерну техніку, 25 шкіл отримали мультимедійні проектори. Я хочу сказати, що все це, завдячуючи нашому земляку В.М.Литвину. Адже саме завдяки Володимиру Михайловичу влада району сьогодні може з піднятою головою спілкуватися з людьми. Тому що там відкривається дитячий садочок, там йде ремонт у школі, в амбулаторії, у клубі, там запускається газ, люди бачать, щось відбувається, щось є, життя вирує, і тих 17 мільйонів, що дав на цей рік В.М.Литвин, направлені саме на покращання соціально-економічного стану нашої сільської громади.
МЕНІ ЯК КЕРІВНИКУ ДУЖЕ ПОЩАСТИЛО
— Сергію Івановичу, що ви можете сказати про моменти співпраці з районною радою?
— Мені як керівнику дуже пощастило, що районну раду очолює Ф.В. Весельський, так само, як і моїм заступникам. От Новоград-Волинському району виділили кошти, і до кінця року їх потрібно освоїти. Кожне міністерство має свої вимоги, і треба виїздити в Київ, треба знати, до кого звернутися, і у цьому плані Франц Вікторович взяв на себе надзвичайно велику роботу, він і зараз її виконує. Це — перший такий момент співпраці, а другий важливий момент полягає у тому, що ми не ділимо владу, а працюємо разом задля загального блага району та його жителів.