Чоловік повернувся додому зненацька.
Дружина злякано поцікавилася:
— Васюнчику, ти приїхав?
— Як бачиш, — відповів чоловік, дивлячись на занепокоєну Олену, котра вдень ніжилася в ліжку, а поряд, на підлозі, валялися чужі чоловічі речі. — Повернувся раніше. Зустріч не відбулася.
У шафі щось зашаруділо. Господар квартири відчинив дверцята. Всередині, в чому родила мати, стояв брюнет, затуляючись руками нижче пояса.
— Ну, чого придуркувато кліпаєш кліпавками? — спитав Василь у незваного ним гостя. — Ти чого тут?
Той пробелькотів:
— Ви й не повірите. Таке трапилося…
— Яке?
— Підвівся вранці…
— Де?
— У себе вдома. Попив чаю і — на роботу. Відчиняю гараж, а машини немає. Угнали. Я — на таксі. А таксист, як виявилося, був зовсім не таксист.
— А хто?
— Маніяк!
— І що було далі?
— Він мене викрав. Вивіз до лісу і вимагав викуп.
— Багато?
— Сто тисяч!
— Дав?
— Та де ж я таку суму візьму?
— Ну і?
— Він мене прив’язав до дерева. Сказав, що повернеться через день, і щоб я подумав. Просидів я там два дні. Аж раптом — вертоліт летить. Сів.
— У лісі?
— На галявині. Мене врятували. Взяли на борт. Та тільки ми злетіли, як на нас напало енело. Почалася перестрілка.
Василь подивився на дружину. Олена схрестила на грудях руки й уважно слухала сумну розповідь чоловіка в шафі.
А брюнет майже без запинки вів далі:
— Нас збили. Мене забрали на якусь планету. Проводили наді мною досліди…
— А як ти опинився у шафі?
— Я й веду до того. Потім мене відбили американці.
— А де вони там узялися?
— На «Шатлі» прилетіли. Була погоня. Знову стрілянина. НАСА нам передала, щоб і ми по них відкрили вогонь. А потім брали курс на захід. Та нас і енело затягло на Бермудський трикутник. Затим — якийсь вибух. Я опинився у крижаній пелені океану. Аж раптом — цунамі! Хвиля мене понесла, понесла і принесла на ваш балкон.
— Голого?
— Мій одяг зірвала вибухова хвиля.
— А то чий одяг на підлозі лежить?
— Мабуть, котрогось пілота із «Шатла».
— А чого їх також до нас не занесло?
— Певно, на інші балкони позакидало. Ви тільки уявіть, що я переніс. Жах! Коротше, так я і опинився у вашій шафі. То я піду?
— Ходімо. На балкон.
— Навіщо?
— Там на тебе «Шатл» чекає. Політаєш…