Лікар: То що, кажете, з вами трапилося?
Пацієнтка: Кліщ присмоктався.
Лікар: Коли?
Пацієнтка: В п’ятницю.
Лікар: А чому тільки сьогодні прийшли?
Пацієнтка: Вихідні у вас були.
Лікар: Можна було б «швидку» викликати. Якщо самі не могли впоратися.
Пацієнтка: Поралася. Та він, гад, так уп’явся…
Лікар: Де ви його зловили?
Пацієнтка: Кого?
Лікар: Та не мене ж! Кліща?
Пацієнтка (здивовано): Я його не ловила-а!
Лікар: Вибачте. Я хотів спитати, де він на вас напав? Тобто, присмоктався? На природу ходили?
Пацієнтка: На дачі була.
Лікар: Ясненько. Тоді давайте подивимося на того кліща! Де саме той капосник попсував вашу ніжну шкірку!.. Ну? Що?
Пацієнтка (ніяковіє і, дивлячись убік, тицяє пальцем): Ось тут, трошки нижче пупіка.
Лікар: Ну, то показуйте ваш пупік. Себто, травмоване місце.
Пацієнтка пальцем показує де.
Лікар (після хвилинного мовчання): А що це у вас таке?!
Пацієнтка: Тату.
Лікар: Я бачу, що тату! А що означають ці закарлючки?
Пацієнтка: Це не закарлючки! Це — дракончик. Сподобався малюнок, ось і замовила.
Лікар (бурчить): Замовила… Наче каву.
Пацієнтка (дивиться у стелю і, підтримуючи підняту до грудей кофтинку, нетерпляче запитує): Так є там той кровосос?
Лікар: Поки що не є.
Пацієнтка: А може, він уже туди заліз?
Лікар: Куди туди?
Пацієнтка: У животик.
Лікар: Ужастиків надивилися?
Пацієнтка (надуває губки): Всі дивляться!
Лікар: Я — ні.
Пацієнтка: Чому, цікаво?
Лікар: Бо не цікаво! Мені на роботі ужастиків вистачає.
Пацієнтка: На мене натякаєте?
Лікар: Я так, взагалі.
Пацієнтка: Ой! Ой!
Лікар: Що трапилося?
Пацієнтка: Боляче!
Лікар: Потерпіть. Чому пошкрябане?
Пацієнтка: Так, кліща намагалася дістати.
Лікар: Чим?
Пацієнтка: Голкою. «Циганкою».
Лікар: Добряче постаралися. І не ойкали?
Пацієнтка: Не ойкала!
Лікар: Ось бачите.
Пацієнтка (дратується): Ви дивитеся на мій пупік чи…
Лікар: Чи.
Пацієнтка: І що там?
Лікар: Опуклість навколо рани невелика. Невеличке почервоніння. Рана затяглася. Не свербить?
Пацієнтка: Ні.
Лікар: Дивно. Лягайте.
Пацієнтка (округлює очі): Куди?!
Лікар: На кушетку.
Пацієнтка: Навіщо?
Лікар: Я ж маю якось обстежити хворе місце!
Пацієнтка: А-ааа.
Лікар: А ви що подумали?
Пацієнтка: Мужчини тепер непевні.
Лікар: Я — медичний працівник.
Пацієнтка: А-а-ааааааа!
Лікар: Чому ви постійно «акаєте»?
Пацієнтка: Це від нервів.
Лікар: Лягайте вже!
Молода жінка лягає на кушетку. Лікар довго обстежує місце укусу кліща, при цьому застосовуючи різні медичні інструменти. Потім іде до свого столу, бере лупу і підходить до дамочки. Знову довго дивиться нижче «пупіка». А відтак здивовано крутить головою.
Лікар: Це ж треба таке!
Пацієнтка (злякано): Що?! Що?!
Лікар: То не кліщ.
Пацієнтка (жахається): А що???
Лікар: Око дракона.
Пацієнтка (мліючи): Мамочко!
Лікар: Заспокойтеся. Я хотів сказати, що це родимка. В оці вашого дракончика. Ви про неї знали?
Пацієнтка: Про дракончика?
Лікар: Та про пупік! Тьху ти! Про родимку?
Пацієнтка: А-а. Знала.
Лікар: То чому голкою колупали?
Пацієнтка: Я про неї тоді забула. Свербіло. А я знаю, що це таке. До мене вже якось одного разу кліщ присмоктувався.
Лікар: І як ви з ним справилися?
Пацієнтка: Ну… Один мужчина допоміг.
Лікар: Вдягайтеся!
Пацієнтка: І це все?!
Лікар: А що ще?
Пацієнтка: Я чула, що родимки тривожити не можна. Я не помру?
Лікар: Житимете. Якщо звернетеся до іншого лікаря.
Пацієнтка: До якого?
Лікар: До гістолога.
Пацієнтка: Дієтолога?
Лікар: Господи! Гіс-то-ло-га!
Пацієнтка: А хто це такий?
Лікар: Шкірними проблемами займається. І не зволікайте. Чим швидше звернетеся до нього, тим довше житимете.
Пацієнтка: Ой! Ой! Ой!
Дамочка поспіхом поправляє на собі кофтинку і, кидаючи на ходу «До побачення», підтюбцем кидається до дверей.
Нелегкий прийом чекає на лікаря-гістолога…