Часто ми стаємо свідками, коли, йдучи в якихось справах, бачимо, як на тротуарі чи під парканом, на зупинці чи біля якогось будинку лежить, скорчившись, людина. В основному, це п’янички або безхатьки. Щоправда, непоодинокі випадки, коли в перехожого трапляється серцевий напад.
На жаль, у наш жорстокий час не кожен підійде до безталанного, аби пересвідчитися, чи той живий, викликати «швидку»...
Нещодавно, йдучи на роботу, неподалік «35» магазину побачив людей, котрі нахилися біля лежачого на тротуарі чоловіка і, кидаючи погляди одне на одного, про щось говорили.
Підійшов ближче. Біля стінки будинку, на тротуарі, лежав немолодий чоловік. Окуляри, очевидно його, лежали поряд голови, з якої, стікала цівка крові. Але він був живий. Щось бубонів, намагаючись підвести голову. Одразу склалася думка: п’яний. Хоча, хтозна. Та і яка різниця, лишати людину в такому стані, хоч і не тверезого, з моральної точки зору не припустимо.
До мене підійшла молода жінка (мабуть, не місцева) і поцікавилася, як зателефонувати до «швидкої», хоча я вже видобув свій мобільний.
— Я щось дзвоню, дзвоню, — сказала вона, — а додзвонитися не можу.
Дотелефонувався я.
Медики, сукупно із працівниками служби громадського порядку, приїхали швидко. Обстежили чоловіка, а потім забрали із собою.
Читачі, мабуть, звернули увагу, що «швидка» приїхала разом із працівниками служби охорони громадського порядку, керівником якої є В.І.ПРОКОШИН. Йому ми вирішили задати кілька запитань щодо вищезгаданої проблеми.
— Володимире Івановичу, служба, яку ви очолюєте, раніше просто називалася медвитверезник. Тепер — інакше. Коли сталися зміни і кому ви підпорядковані?
— Наша служба завжди була підпорядкована міській раді. Проте, ми також співпрацюємо і з працівниками міліції та швидкої допомоги. Медвитверезник був ліквідований 2000 року, і на його базі було створено службу охорони громадського порядку. Функції лишилися майже ті ж. Так би мовити, витвережуємо громадян, котрі до нас потрапляють у стані важкого сп’яніння. При нашій службі є оздоровчий пункт. Професійний фельдшер доглядає «хворих», надає їм необхідну медичну допомогу. Штат наш складається з двадцяти чоловік. Разом із тим, рішенням міської ради наша служба має право складати адміністративні протоколи на осіб, які порушують санітарні норми в місті.
— Що це за порушення?
— В основному караємо тих людей, які засмічують території парків, скверів, зупинок тощо. Наприклад, складаємо протоколи навіть і на тих, хто кидає або лишає у громадських місцях порожні стаканчики або пляшки, лузає зернята.
— Штрафи великі?
— Від 340 до 1360 гривень.
— Немаленькі!
— Звичайно! Перед тим, як почати лузати зернята на зупинці або в парку, залишити порожню пляшку — варто замислитися. До речі, цього року ми склали 24 протоколи за порушення санітарних норм.
— Володимире Івановичу, мати справу з п’яничками непросто. Доводиться почути всякого. Який контингент до вас потрапляє?
— Різний. Від простого трудяги до начальства. Потрапляють сумирні і буйні. А ще з різними болячками. Навіть, з відкритою формою туберкульозу. Й самі наражаємося на небезпеку заразитися.
— Раніше ходили різні байки на кшталт: потрапив до медвитверезника з повним гаманцем, а вранці вийшов з порожнім…
— Ось учора до нас потрапив громадянин Росії з дванадцятьма тисячами рублів. Приїхав він до батьків. Та так напився, що звалився просто на автовокзалі. А вранці той чоловік дякував, що підібрали його та обігріли.
— Зрозуміло. Однак, наскільки мені відомо, ваша служба допомагає і безхатькам?
— Так. Коли змінювалася назва нашої структури, тоді ж міська влада при нашій службі створила пункт соціальної допомоги. Була виділена спеціальна кімната на чотири ліжкомісця для бездомних людей. Це можуть бути жебраки, ті, хто за певних обставин втратив житло тощо. У цьому році, завдяки міській владі, у приміщенні для безпритульних було проведено ремонт, оновлені постільні речі, обладнання. До речі, минулої зими у нас мешкало двадцять безпритульних.
— З ними, мабуть, не просто. Потрібен особливий підхід?
— Вони не бешкетують. Вони раді, що їм надали притулок холодної пори. Створені для них належні умови, є де спати, є кому підлікувати і є кому готувати страви, дякуючи віруючим, але маємо проблеми з харчами, з одягом. Щоправда, з хлібом нам допомагає міський хлібозавод, директором якого є Сергій Федорович Портянко, і спасибі їм за це.
— З одягом дещо зрозуміло. А ось кошти на харчі безхатькам міським бюджетом непередбачені?
— На жаль, ні. Дещо інша ситуація. Допомагали нам з харчами «Скорбота», віруючі з Яруня. Тепер скрутно.
— Володимире Івановичу, з якими проблемами ще доводиться стикатися?
— Знову ж таки: харчі та одяг. Настають холоди. За ними, без сумніву, прийдуть люті морози, як це було минулого року. Безхатьків побільшає, бо почнуть виходити зі своїх неопалюваних «прихистків» у пошуках тепла. Звісно, частина їх прийде до нас. Тому просимо новоград-волинців, щоб допомогли цим людям харчами, одягом, який їм не потрібен. Наша служба знаходиться по вулиці Івана Франка, 3. Це навпроти станції швидкої допомоги. Наш службовий телефон: 5-30-20. Будемо всім дуже вдячні. Нагадаю, що наша служба працює цілодобово. Якщо хтось десь бачитиме людину, котра замерзає, — звертайтеся до нас.