Православна Церква 25-го січня (н.ст.) вшановує пам'ять святої мучениці Татіани. Багато православних жінок і дівчат названі цим іменем. Свята Татіана є їх молитвеницею і небесною покровителькою. Увесь православний люд, а особливо жінки, повинні знати про життя і про подвиг святої Татіани.
Татіана жила в III-му столітті, родом з Риму. Рідний батько тричі обирався консулом, він був християнином. У вірі Христовій, у відданості Богу і Церкві виховав свою дочку. Вона була прикладом побожності і християнських чеснот. Ставши повнолітньою, Татіана відмовилася виходити заміж, і своє дівоцтво посвятила Богові. Молилася, творила добрі діла. Чиста серцем, а «чисті серцем... Бога побачать» (Мф. 5, 8), вона була поставлена діаконисою в одному з римських храмів служити Богу постом і молитвою. Доглядала хворих і немічних, допомагала бідним. Кожне биття свого серця присвячувала виконанню волі Божої, просила Бога дати силу кожній жінці побороти гріх, як найбільше зло. І Бог нагородив високими чеснотами святу діву по вірі її.
У 222-235 роках правителем Риму став Олександр Север. Вся влада знаходилась у руках ворога і гонителя християн Ульпіана. Кров невинних християн полилася рікою. За наказом Ульпіана взяли погани і діаконису Татіану. У поганському храмі Аполлона силували її принести жертву ідолу, то свята так щиро молилася Господу, що стався землетрус. Ідола рознесло на куски, а частина поганського храму обвалилася і придавила жерців і багатьох язичників. Біс, який знаходився в ідолі, рикаючи, втік від того місця, і, навіть, бачили його тінь. Тоді язичники схопили святу діву і піддали тортурам. Кати викололи очі, але Бог уздоровив, вони стали зрячими. Різали тіло різаками, але замість крові, як говорить передання, з ран витікало молоко. Рвали залізними гаками, а, накінець, зранене тіло кинули лютим левам. Та леви тільки лизали рани святої мучениці. І серед страждань свята мучениця Татіана молилась за своїх мучителів, просила Господа відкрити їм духовні очі. І Господь почув молитви. Мучителі побачили видіння: чотири ангели оточили святу Татіану і відводили від неї удари. Всі вісім мучителів духовно прозріли, увірували в Христа, припали до ніг святої і просили в неї прощення, оголосили себе християнами і були засуджені на смерть. Вони прийняли святе хрещення мученицькою кров'ю. Наступного дня святу Татіану знову жорстоко катували. Зірвали одяг, ножами різали її святе тіло, а з ран знову замість крові витікало молоко, а повітря наповнилося пахощами. Мучителі втомилися і заявили, що хтось невидимий неперервно б'є їх залізними палицями, і дев'ять з них на місці померли.
Кати кинули святу Татіану в темницю, де вона всю ніч щиро молилася разом з ангелами, віддаючи хвалу Всевишньому.
Наступного дня Татіану вивели. Вражено дивилися мучителі на святу і не впізнавали її. Після страшних побоїв і тортур вона виглядала здоровою, а лице світилося, як у ангела. Знову почали вмовляти її принести жертву поганській богині Діані. Свята зробила вигляд, що погодилась, і тому її привели в храм. Перехрестившись, свята Татіани стала усердно молитися Господу. Несподівано, з оглушливим громовим звуком заструменіла небесна блискавка, охопивши вогнем ідола, жертву і жерців, і спалила їх дотла. Мученицю знову жорстоко били залізними прутами і на ніч кинули в темницю. Молилася за всіх, так щиро бажаючи всім прийти до істинної віри, що серед молитви явився їй святий ангел і зцілив рани.
Наступного дня святу Татіану привели на арену цирку і випустили голодного і розлюченого лева. Але звір тільки лагідно лизав їй ноги. Лева почали заганяти в клітку, але лютий звір кинувся на одного з мучителів і розірвав його на шматки. Тоді святу мученицю вкинули в вогонь, але і вогонь не завдав шкоди їй. Як чародійці, язичники обстригли їй волосся, щоб позбавити чародійної сили і вкинули в поганське капище — храм Зевса. Але сила Божа невидима і непереможна.
На третій день поганські жерці вирішили віддати її в жертву богу Зевсу. Але відкривши храм, побачили тільки розбитого ідола і святу мученицю, котра прославляла Ім'я Господа Ісуса Христа. Тут сповнились слова Святого Письма. «Бог зневаженим не буває».
Суд виніс мучениці смертний вирок — її усікли мечем разом з батьком-християнином. Сталося це близько 225 року.
Свята мученице, Татіано! Ти сьогодні за свою непохитну віру і страждання за Спасителя Господа Ісуса Христа знаходишся в Царстві Небесному. О свята мученице! Вознеси свою святу молитву перед престолом Всевишнього Господа, за мир і спокій на землі, а також за нашу святу Православну Церкву і за всіх тих, хто носить твоє святе ім'я, за всіх православних християн! Свята мученице, Татіано, моли Бога за нас!