З 1 листопада розпочалася безстрокова акція протесту чорнобильців проти антиконституційних дій щодо спроби змінити (в гіршу сторону) соціальні закони. Представники чорнобильців з усієї України знайшли спосіб наблизитися до народного парламенту, аби їх почули. Поваливши до десятка секцій двометрового паркану і відтіснивши міліцейські кордони, пікетуючі заполонили майдан перед Верховною Радою України. Основна вимога учасників акції — неприйняття проекту Закону №91/27 щодо ручного управління пільгами за бажанням Уряду (або, як завжди кажуть, при відсутності коштів). Пізніше, у вечірньому інтерв’ю керівник фракції Партії регіонів В.Єфремов заявив, що це була провокація, а не спроба розв’язати проблеми. То хто ж провокатор? Хто спровокував народ проти влади? Сама верхівка влади? На ці питання дала відповідь сама акція.
Задля майбутніх прибутків від податкової, пенсійної, земельної реформ, від Євро-2012 та інших інновацій, влада грабунками ставить народ на коліна і не зупиняється ні перед чим. Можновладці взялися за втручання (не в кращу сторону) у соціальні закони шістнадцяти категорій пільговиків, у тому числі, що стосується ветеранів, дітей війни, чорнобильців, афганців та інших. Майже рік іде колотнеча стосовно прийняття і неприйняття антинародних проектів закону. 18 лютого представники чорнобильських організацій пікетували обласну державну адміністрацію. Були передані звернення до Президента України В.Ф.Януковича щодо відкликання з парламенту антинародних проектів Законів. Чорнобильці інших областей також направили звернення у всі інстанції, провели пікетування, голодовки. Конкретних дій зі сторони вищих владних структур не помітили.
20 вересня перед Верховною Радою стали на захист пільгових категорій афганці і чорнобильці. Був штурм дверей, була бійка. У подальшому народних обранців відгородили від народу (чи навпаки) двометровим парканом. Так звана робоча група з відпрацювання спірних питань, в яку входив Ю.Андреєв, із групою товаришів підготували Меморандум про взаємодію з Урядом терміном на 5 років. Не маючи повноважень від усіх чорнобильців, «липовий» підпис був поставлений 30 вересня. Усі обласні чорнобильські організації засудили цей Меморандум, що перекреслював пільги, як акт змови. Протягом жовтня керівники чорнобильських організацій Житомирської області, організацій Харківської, Полтавської, Львівської, Луганської й інших областей цивілізовано зверталися до В.Януковича, В.Литвина, М.Азарова, керівників усіх фракцій у Верховній Раді (до кожного персонально). На письмові звернення Президент не дає відповіді. Уряд разом із Верховною Радою дурять людей, змініючи за ніч лише номери документів (проектів). Так з’явився і швиденько був прийнятий у першому читанні проект Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а вірніше, здається про їх невиконання.
Люди невдоволенням відреагували на таке ставлення до їх запитів, звернень. Стало зрозуміло, хто провокує народ, і коли 1 листопада на зустріч з учасниками акції не вийшов жоден депутат від провладної більшості, залунали нові вимоги — геть усіх (і перерахували по сходинках ієрархії). З урахуванням блокування трибуни у Верховній Раді був прийнятий компроміс, щоб цього тижня проект №91/27 не розглядати. На тиждень пільги ще збереглися! А в цей же час із боку у парку стояло біля півтора десятка машин із силовиками. Поки протестуючі — інваліди-ліквідатори, переселенці, вдови чорнобильців — вимагали вирішення конфліктних питань на користь людей, спішно були підтягнуті додаткові сили.
Високорослі, кремезні нащадки козаків у бронежилетах отримали наказ очистити територію від пікетувальників. Почалася давка — хто кого. З вікон Верховної Ради спостерігали «народні» списочники і перебіжчики (бо не депутати). Зрештою силові змагання припинилися. Не сходячи з місць, де зупинилися пікетувальники, продовжили акцію. Підтягувалися і приєднувалися до них небайдужі.
Народ — носій влади! Найняті ним на службу діячі отримали оцінку. Оцінка — всенародне обурення, у тому числі й акції чорнобильців.