Вже не раз, заходячи в рідне пологове відділення, де працює більше 20 років, Галина Андріївна Перевертнюк, задумувалася над тим, чому професія акушерки стала для неї не просто роботою, а покликанням всього життя. Чому стільки душевних сил, стільки переживань віддається улюбленій справі? Адже тут, у пологовому відділенні Новоград-Волинського міськрайТМО, де все таке рідне і знайоме — і музика дитячих голосів, і щасливі посмішки матерів, і особливий запах маленьких людей, які щойно прийшли в цей світ, — все ж таки кожного дня, як на фронті: будь-якої миті може виникнути непередбачувана ситуація, яка вимагатиме негайного рішення, від якого може залежати життя обох — і матері, і дитини. І до цього неможливо звикнути, неможливо раптом перестати хвилюватися, перестати відчувати той непростий тягар відповідальності, який щодня беруть на себе працівники пологового відділення. Така вже тут робота — особлива.
Але ж свого часу могла обрати інший шлях. Могла, але не обрала. І як би важко не було, — ніколи про те не пошкодувала. І знову, йдучи знайомими коридорами відділення, вітаючись з колегами та пацієнтками, Галина вкотре задумується над тим, як складалася її доля і чому цією долею стало саме акушерство.
Народилася в Червоноармійському районі. Там закінчила школу, і скільки себе пам’ятає, завжди мріяла працювати в медицині. Однак, відразу поступити до медичного інституту не пощастило, та ця невдача не примусила відмовитися від омріяного, — рік пропрацювала санітаркою в обласній лікарні. Після чого вступила в Житомирське медичне училище, де закінчила акушерське відділення і приїхала на Новоград-Волинщину за ­направленням. Спочатку — завідуючою акушерським ФАПом, що в Тернівці. А після декретної відпустки у 1987 році потрапила на роботу в пологове відділення — саме там завжди мріяла працювати.
Те, що медицина — її покликання, Галина Перевертнюк усвідомила саме під час роботи в обласній лікарні. Бо мрії дитинства так і могли б залишитися мріями, якби на практиці не переконалася — це складна робота, але вона їй подобається, і в іншій галузі себе просто не уявляє.
Працювала санітаркою в гінекологічному відділенні в операційній. Тоді обласним акушер-гінекологом була Картошина Лідія Михайлівна — чудова людина і висококласний спеціаліст, яка сказала: «Галочко, ти маєш працювати не медсестрою і не фельдшером, а тільки акушеркою. Я бачу, що це твоє, і ти створена саме для цієї професії».
Галина прислухалася до поради і пішла вчитися саме на цю спеціальність.
За ці роки різні траплялися ситуації. Робота і життя так тісно переплелися, що нині вже й важко відокремити одне від одного. А ще ж колеги обрали заступником голови профспілки міськрайТМО — і тут потрібно відстоювати багато питань. Голова профспілки Костянтин Шнайдер високо цінує активність, принциповість і відповідальність Галини Перевертнюк — з таким помічником працювати легко і просто, відчувається, що Галина Андріївна щиросердно вболіває за те, аби інтереси медиків були захищені на належному рівні.
Разом з колегами Галина Перевертнюк радо зустрічає всі ті новації, які сьогодні відбуваються в медицині і зокрема в акушерстві. Адже Новоград-Волинське пологове — серед тих перших, хто почав втілювати всі ці нові ідеї в життя. На пологах створюються всі умови для того, щоб жінка відчувала себе комфортно і затишно — як вдома. Дуже багато інформації про розвиток та народження дитинки — і це має неабияке значення, бо підготовлена жінка, а в цьому довелося неодноразово переконатися, краще народжує. Плюс до того — партнерські пологи, коли поряд з жінкою знаходиться чоловік, який її підтримує, також допомагає.
Протягом останнього часу зробили у пологовому якісний капітальний ремонт — і тепер тут прекрасні умови, світло та затишно, комфортно як пацієнтам, так і працівникам. Звісно, ремонт дороговартісний і дуже добре, що Новоград-Волинський має такого земляка як Володимир Литвин, який стільки допомагає рідному місту і галузі медицини — зокрема.
Галина Перевертнюк щиро радіє з того, що їй пощастило працювати у прекрасному колективі і вчитися у професіоналів з великої літери — насамперед, у завідуючої Ніни Федорівни Бабенко, бо з таким фахівцем не страшно йти на пологи будь-якої складності. Так само з великою вдячністю згадує старших колег, які нещодавно вийшли на заслужений відпочинок, — Надію Григорівну Михальчук, Надію Семенівну Храбан, Валентину Володимирівну Захарчук. Бо досвід важливий у будь-якій справі, а у акушерстві — особливо.
У родині Перевертнюків уже дорослі два сини, які обрали для себе в житті технічні спеціальності. Але якою радістю нещодавно для Галини стало одкровення старшого, який сказав: «Знаєш, мамо, а я жалкую тепер, що не пішов працювати в медицину, так, як і ти. Адже це така цікава і потрібна професія — допомагати людям».