Добрий день, редакція газети «Звягель»! Декілька місяців тому моя родина придбала приватний будинок. Земельна ділянка була не приватизована. Коли ми взялися за процес приватизації та почали узгоджувати межі з сусідами, то один із них відмовився підписувати акт погодження меж без пояснення будь-яких причин. Що робити в такій ситуації?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадянина, відповідно до своїх повноважень.
Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою, згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст.198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, що виконуються для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
При оформленні земельної ділянки необхідною умовою є узгодження її меж із власниками та користувачами сусідніх земельних ділянок. Акт узгодження меж є необхідною частиною документації, що передається на розгляд комісії з розгляду питань, пов’язаних із узгодженням документації із землеустрою. Без акту ніхто розглядати ваші документи не буде, і цією обставиною можуть скористатися «принципові» сусіди та відмовитися підписувати акт.
Така ситуація — далеко не рідкісна, і вирішувати її можна по-різному. Комусь простіше заплатити сусіду за підпис і позбутися проблеми. Хтось підробляє підписи і ризикує, у разі викриття підробки, втратити земельну ділянку. Інші вирішують проблеми погрозами, фізичним насильством чи пошкодженням майна і ризикують отримати судимість. Проте є шлях вирішення даної проблеми в рамках чинного законодавства.
Згідно з ч.3 ст.158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутися до місцевої ради, при якій діє комісія з вирішення земельних спорів, із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі, у зв’язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів цей спір розглядається даною комісією.
На засіданні комісії можуть бути присутні і сторони, власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок, між якими виник спір. За результатами розгляду земельного спору приймається відповідне рішення.
Однак на практиці не існує механізму його примусового виконання, тобто висновок комісії має рекомендаційний характер.
Якщо розгляд земельного спору відповідним органом місцевого самоврядування не приніс позитивного результату, або у разі незгоди власників землі або землекористувачів із його рішенням, то такий спір вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.106 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Стаття 107 Земельного кодексу України регламентує, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.