Напередодні Дня Збройних Сил України хочеться висловити слова щирої подяки Самообороні міста Новограда-Волинського. У скрутний для нашої країни час ці люди постійно надавали посильну допомогу для військових частин Новоград-Волинського гарнізону. Всю допомогу, яка була надана, мабуть, неможливо буде перерахувати. Тому, щоб нікого не образити, не будемо нині детально зупинятися на всіх тих добрих справах, зроблених цими людьми. Тим більше, що багато хто з меценатів і не бажають, аби їх називали поіменно.
Як свідчить історія, під час будь-якого збройного конфлікту перевагу отримує та армія, що має більшу підтримку народу. Під час проведення антитерористичної операції на Сході України воїни української армії щомиті відчували цю підтримку. Повірте, настав час, коли вислів, яким раніше характеризували українців: «Моя хата скраю — нічого не знаю» втрачає актуальність. Наш український народ — чудовий, ми, військові, пишаємося тим, що є українцями!

---

МАМО, Я ПОВЕРНУВСЯ!
Твій син повернувся з війни.
Я з дороги так сильно стомився!
Мамо, мене обійми.
Я так довго тебе вже не бачив…
Хоча, ні — бачив, у снах.
Мамо, чому же ти плачеш?
Чому очі твої у сльозах?
Я живий, я стою на порозі,
А ти плачеш ось так увесь час.
До нас скоро вже прийдуть морози —
Не весна, а осінь у нас.
Надворі — пора вже осіння.
У очах твоїх вже не весна.
І сестра… Час так швидко плине…
Підросла за півроку вона!
У окопі мені було тяжко,
Та ця тема — не головна.
Ось ці квіти тобі, моя мамо!
Закінчилась, мамо, війна!