Одного разу якийсь старий саджав у своєму саду дерево. Саме в цей час проїжджав мимо цар. Зупинився цар і запитав:
— Що ти саджаєш, старий?
— Дерево, — відповідав старий.
— А чи незабаром це дерево принесе плоди?
— Через сімдесят років. Здивувався цар і розсміявся.
— Невже ти сподіваєшся дожити до того дня, коли можна буде скуштувати плодів?
— Ні, не сподіваюся, — сказав старий. Але я їв плоди з того дерева, що посадив мій дід. І мої онуки будуть їсти плоди з цього дерева.
Герой цієї мудрої притчі каже нам: людина працює не лише для себе, але і для прийдешніх поколінь.