Як працює музей Лесі Українки в реаліях війни?
24 лютого — рік з початку повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави. Війна кардинально вплинула на всі сфери діяльності. Зокрема, на культурне життя. У таких умовах перед музеями постало питання збереження культурної спадщини України.
Літературно-меморіальний музей Лесі Українки функціонує майже 60 років у будинку, де 25 лютого 1871 року з’явилася на світ Лариса Петрівна Косач, відома світові як українська письменниця Леся Українка.
Будинок встояв під час воєн, які пройшли територією України в XX столітті. Музей не припинив роботу в період всесвітньої пандемії 2020-2021 років, а у 2022 році на його долю випала російсько-українська війна.
Дякуючи ЗСУ, агресору не вдалося просунутися до нашого краю, але існує постійна загроза ракетних обстрілів, що внесло корективи в роботу установи. Першочергове завдання — зберегти цінні музейні експонати, тож на початку повномасштабної війни музейні працівники почали демонтаж експозиції.
У колекції музею — майже 3 тисячі експонатів основного фонду. Близько сотні речей передано з родини Косачів-Драгоманових, зокрема, особисті речі Лесі Українки. Експонати вимагали обов’язкового переміщення в безпечніші місця, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні».
Музейну експозицію було демонтовано, а цінні матеріали запаковано та підготовлено до евакуації. Найбільша увага приділена особистим речам Лесі Українки та речам, переданим із родини (вишиванка, спідниця, стрічки, намисто, шкатулка, пенал та інші речі). Від пошкоджень були убезпечені особливо вразливі речі. Наприклад, іграшковий сервіз Ізидори, молодшої сестри Лесі Українки.
Після того працівників музею було переведено на простій. Наукові співробітники здійснювали роботу в дистанційному онлайн форматі. Продовжували працювати над науковими довідками та статтями, опрацьовувати творчу спадщину поетеси.
Згідно з наказом Житомирської ОВА, з початком повномасштабного вторгнення музей тимчасово припинив обслуговування відвідувачів. У травні 2022 року працівники повернулися на робочі місця, працюючи за зміненим графіком. Навіть без відвідувачів, за якими сумує музей, у колективу завжди є чим зайнятися.
Робота наукових співробітників була спрямована на опрацювання, комп’ютерний облік та збереження фондової колекції музею. Торік було зібрано елементів музейного значення: основного фонду — 48 одиниць, допоміжного — 14. Увесь основний фонд музею внесено в електронний облік.
Не припинялася робота над науковими працями. Співробітниками музею підготовлено велику кількість публікацій для Facebook та Instagram. Зараз соціальні мережі — один із майданчиків для зв’язку з нашими шанувальниками. Дописи поширюються в соцмережах та у ЗМІ. Читачі пишуть схвальні відгуки, а педагоги використовують інформацію для уроків та виховних годин.
Долучили музей до флешмобу солідарності, який ініціювала голова правління організації «Центр громадянських свобод» О. Матвійчук. Розробили пізнавально-розважальну гру «Леся-quest» на платформі чат-боту «Ключар» з нагоди Дня музеїв.
Попри війну, не залишилися осторонь літературно-мистецького свята «Лесині джерела-2022». Зокрема, діяла виставка робіт місцевого художника Степана Марунчака за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. На території музею упродовж 28-30 липня відбулися заходи, серед яких: поетичний майданчик просто неба «У вінок шани Лесі Українки», «Відзначення лауреатів обласної літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки»; «Круглий стіл на тему: «Наш край віддавна вільний був, таким повік він буде...» та зустріч із Петром Кралюком, головою Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професором на тему: «Леся Українка, як євроінтегратор України».
Відбувалися творчі зустрічі. Улітку до нас завітали І.С. Башняк — перший секретар українського посольства в Білорусі, А. Хачатрян — художник, у листопаді музей відвідав київський філателіст-мандрівник О. Канівець. У грудні приїздили співробітники національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Двері закладу не були зачинені перед відвідувачами. Попри відсутність експозиції, гості мали можливість пройтися музеєм. Напередодні «Лесиних джерел» пройшла зустріч із дітьми-переселенцями зі Сходу.
На кожного з українців покладається організація продуктивної роботи на своїх фронтах, у нас — фронт культурний. Зараз музей готується до 152-річниці з дня народження поетеси, пристосовуючись до викликів. Сподіваємося, зовсім скоро прийматимемо туристів зі всього світу.
Літературно-меморіальний музей Лесі Українки функціонує майже 60 років у будинку, де 25 лютого 1871 року з’явилася на світ Лариса Петрівна Косач, відома світові як українська письменниця Леся Українка.
Будинок встояв під час воєн, які пройшли територією України в XX столітті. Музей не припинив роботу в період всесвітньої пандемії 2020-2021 років, а у 2022 році на його долю випала російсько-українська війна.
Дякуючи ЗСУ, агресору не вдалося просунутися до нашого краю, але існує постійна загроза ракетних обстрілів, що внесло корективи в роботу установи. Першочергове завдання — зберегти цінні музейні експонати, тож на початку повномасштабної війни музейні працівники почали демонтаж експозиції.
У колекції музею — майже 3 тисячі експонатів основного фонду. Близько сотні речей передано з родини Косачів-Драгоманових, зокрема, особисті речі Лесі Українки. Експонати вимагали обов’язкового переміщення в безпечніші місця, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні».
Музейну експозицію було демонтовано, а цінні матеріали запаковано та підготовлено до евакуації. Найбільша увага приділена особистим речам Лесі Українки та речам, переданим із родини (вишиванка, спідниця, стрічки, намисто, шкатулка, пенал та інші речі). Від пошкоджень були убезпечені особливо вразливі речі. Наприклад, іграшковий сервіз Ізидори, молодшої сестри Лесі Українки.
Після того працівників музею було переведено на простій. Наукові співробітники здійснювали роботу в дистанційному онлайн форматі. Продовжували працювати над науковими довідками та статтями, опрацьовувати творчу спадщину поетеси.
Згідно з наказом Житомирської ОВА, з початком повномасштабного вторгнення музей тимчасово припинив обслуговування відвідувачів. У травні 2022 року працівники повернулися на робочі місця, працюючи за зміненим графіком. Навіть без відвідувачів, за якими сумує музей, у колективу завжди є чим зайнятися.
Робота наукових співробітників була спрямована на опрацювання, комп’ютерний облік та збереження фондової колекції музею. Торік було зібрано елементів музейного значення: основного фонду — 48 одиниць, допоміжного — 14. Увесь основний фонд музею внесено в електронний облік.
Не припинялася робота над науковими працями. Співробітниками музею підготовлено велику кількість публікацій для Facebook та Instagram. Зараз соціальні мережі — один із майданчиків для зв’язку з нашими шанувальниками. Дописи поширюються в соцмережах та у ЗМІ. Читачі пишуть схвальні відгуки, а педагоги використовують інформацію для уроків та виховних годин.
Долучили музей до флешмобу солідарності, який ініціювала голова правління організації «Центр громадянських свобод» О. Матвійчук. Розробили пізнавально-розважальну гру «Леся-quest» на платформі чат-боту «Ключар» з нагоди Дня музеїв.
Попри війну, не залишилися осторонь літературно-мистецького свята «Лесині джерела-2022». Зокрема, діяла виставка робіт місцевого художника Степана Марунчака за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. На території музею упродовж 28-30 липня відбулися заходи, серед яких: поетичний майданчик просто неба «У вінок шани Лесі Українки», «Відзначення лауреатів обласної літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки»; «Круглий стіл на тему: «Наш край віддавна вільний був, таким повік він буде...» та зустріч із Петром Кралюком, головою Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професором на тему: «Леся Українка, як євроінтегратор України».
Відбувалися творчі зустрічі. Улітку до нас завітали І.С. Башняк — перший секретар українського посольства в Білорусі, А. Хачатрян — художник, у листопаді музей відвідав київський філателіст-мандрівник О. Канівець. У грудні приїздили співробітники національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Двері закладу не були зачинені перед відвідувачами. Попри відсутність експозиції, гості мали можливість пройтися музеєм. Напередодні «Лесиних джерел» пройшла зустріч із дітьми-переселенцями зі Сходу.
На кожного з українців покладається організація продуктивної роботи на своїх фронтах, у нас — фронт культурний. Зараз музей готується до 152-річниці з дня народження поетеси, пристосовуючись до викликів. Сподіваємося, зовсім скоро прийматимемо туристів зі всього світу.
Сніжана Шевчук,
молодший науковий співробітник музею
Коментарі відсутні